СТАТТІ

ВСІ СТАТТІ

РЕКЛАМА

НОВИНИ

Ґарік Мазор
Ґарік Мазор

Нічого особистого, тільки Політика

Як буде далі розвиваттися російска агресія, зараз можливо лише уявляти. Тим не менше, певні направлення подій вже зараз очевидні і не викликают жодних сумнівів. Надто сильний вузол інтересів і політичного авантюризму в черговий раз затягується на шиї європейського континенту. Вся історія Європи состоит из смертоносних руйнувальних війн і зараз ми стаємо свідками нового військового конфлікта у Европе и нового закінчення миру по всім законам Холодної війни. Не побачити цього може тільки той, хто бачити цього не хоче.










Військове вторгнення російських війск в Україну, територіальне розчленення України відбувається на очах у всього світа під брехливі акомпонементи кремлівської пропаганди кремлівських карликів. Захід з самого початку агресії Кремля - з моменту аннексії Криму, не перестає робити гарною міну при поганій грі. Слів сказано багато, будь яких “східняків” західних лідеров проведено невимерено, але війна Росії проти України продовжується, і Путін-Путлер не помислює її зупинити. Напроти, обстановка нагнітаеться, а військовий психоз уже повністю підменив собою повітрям на всій территорії Росії. Росія дихає війною.

Зараз Захід може хібащо припинити російську агресію. Сил і грошей для цього у Альянса досить, точно так же як цілком досить і ричагів реального політичного тиску на Кремль та його карликів. Або, Захід може спокійно спостерігати за тим, що відбувається і пасивно підтримувати подальшу путінську агресію, яким би дивним це не було чутно. Що власне і відбувається на протязі всього конфлікта.

Щоб зупинити Путіна, Заходу достатньо задіяти військову машину НАТО і від політичної колаборационістської оборони перейти у реальний військовий наступ, розвернувши маштабні військові формування ув прибалтийських країнах, почавши поставки стратегічного наступального озброєння української армії і увести в Україну певні сили своїх війск. Іншими словами Захід має поставити перед путінськой агресією реальну силу, реальну військову перепону, реальну потужність. Паралельно Захід має ввести санкції проти осбистості Путлера, його найближчого оточення, всього вищого керівництва Росії і всіх членів їх сімей, що включили на себя заборону на в'їзд в країни ЄС і у США, арешти банківських активів і нерухомости, розташованих на Заході. Инакше, лише одними словами цього ПутіПута не зупинити. І це є очевидний факт.

Замість всіх перечислених мір, єдино здатних припинити подальше продовження війни і обуздати апетити господаря Кремля, Захід застосовує санкції проти другорядних та третьорядних пропутінських активістів, не рухаючи головних фігурантів і організаторів агресії. Захід замість того щоб зупинити агресію, напроти пассивно її підтримує, роблячи вигляд, що намагається вливати на Кремль. Слова, слова, пусті слова, видимі показові санкції і ні одної реальної дії. Ні у політиці, ні у санкціях, ні у військових рішеннях.

Чому ж Захід не задіює весь свій політичний і військовий арсенал і реально ніяк не впливає на припинення війни? І інше питання. Як далеко може зайти путінська агресія?

Путін, що розвязав нову війну, переслідує свою мету імперського відродження і укріплення своїх позицій на світовій арені. Без зовнішньої агресії, без розкрутки всього військового механізма країни і всієї репресивної машини, гебістсько-клановий-олігархічний режим ув Росії просто рухне. Якщо агресія і війна є необхідна умова виживання режиму і всіх його главарів, то це для Заходу нова ситуація військового, політичного і идеологічного протистояння зі своїм традиційним історичним ворогом і суперником-Росією, вигідна нічим не менше, ніж у Москві.

Протистояння дозволяє Заходу багаторазово нарощувати свій військовий потенціал, збільшуючи військові замовлення для ВПК, забезпечуючи західну економіку додатковими міліярдними засобами, новими робочими місцями іи супер прибутками. Конфронтація з Росією дала додаткови повштох укріпленню політичних, ідеологічних і економічних каналів, що пов'язують весь трансатлантичний блок від Вашингтону до Брюсселя і до Лондону. Захід заробляє гроші, стабілізує свою економіку і укреплюється політично. У Заходу є прямий життєвий інтерес у продовженні конфронтації, у котрій Україна стала розмінною монетою.

Україна буде отримувати від Заходу військову і фінансову допомогу рівно у тих масштабах, котрі доозволяють цьому конфлікту продовжуватися і цілком недостатніх, щоб конфлікт закінчився, а Україна відновила свою територіальну цілістність і мир у своїх містах.

До яких меж у підтримуванні російської агресії готові піти на Захід? Для Путіна це не питання і він це прекрасно знає, так же як і знає, чому його ніхто не зупинить. Обом сторонам як у Москві, так і на Заході, добре відомі границі допустимого. У Путіна немає жодних ілюзій, і він не збираєтся у Париж, Мадрид, Лондон, Брюсель. Туди він і не прагне. Сили надто не рівні, а ядерні арсенали застосовувати не цілеспрямовано. Хіба, що як інструмент політичного шантажу. Путіин упустив час і за всі попередні роки свого правління не зумів, як Гітлер в середині минулого віку у Германії, створити потужну незалежну промисловість, збудувати потужний військово-промисловий комплекс і зробити свою армію саму боєздатну на європейському континенті. Путін був зайнятий формуванням інститутів своєї влади і особистим збогаченням без вибачень довго для диктатора. Тепер він намагається наверстати втрачене виходячи з зтих засобів які у нього є. Пробний камінь було кинуто у 2008 році і було створено агресію у Грузії, Путін провірив чи є у нього достатній потенціал, щоб пробити захіну запліснену політику.

Для змінення всього миропорядку і посилення своїх позицій у світі Путіну достатньо отримати захопленням тільки прибалтійські країни. Російське вторгнення в країни Прибалтики є той допустима для Заходу межа, котра дозволить перенести військове протистоянння з Москвою у затягнуту на багато десятиріч фазу, що дає західній економіці таку ж на довгі десятирічча устойчивість. Крім того, такий звичний двох - полярний світ знасно практичніший, ніж світ багатополярний, де новими полюсами впливу намагаються стати чи арабський Ближній Схід, чи Китай. Економічне процвітання Заходу за рахунок ричагів військово-промислового комплексу, на рахунок нарощування військової машини зробить всі амбіції третіх країн на рівноправний вплив у світі, остаточно нездатними.

Для тих, кому вторгнення путінських орд у Прибалтику здається неможливим, варто згадати, що ще зовсім недавно і війна Росії з Україною була з серії абсурдів. Устав НАТО, що пердбачає захист всіх членів Ал'янса від будь якої зовнішньої агресії в реальності не стане перекриттям для Путіна. Ніякого прямого військового зіткнення Англії, Франції, США з Росією не відбудеться. Війна буде вестися виключно на території Литви, Латвії, Естонії. І бойові дії на території цих держав будуть проходити поміж російско. армією і обмеженими силами НАТО. Війна буде такою ж, як і в Україні - довгою, затяжною, з великою кількістю конференцій, розмов і пропагандистської брехні.

На Заході зможуть з полегшененням здихнути. Прибутки забезпечені, безробіття скоротиться, а в бюджетах західних країн з'являться засоби на розширення соціальних програм. Посилення військового виробництва, пов'язанного міду собою по всім країнам Заходу, компенсує тотальне скрочення виробництва громадянського, яке давно вже перемістилося до Китаю та в інші країни, що развиваються. Це власне те, що і потрібно західному виборцю і західним політикам. Але політикам ще потрібен і ворог. Більше не треба буде самим знаходити, чи придумувати ворогів. Ворог у Заходу тепер є більше ніж справжний, зі справжньою армією, зі справжніми агресивними амбіціями. А заради цього можливо і окраїнами пожертвувати. Будь то Україна, чи Прибалтика. Толку від них ні в економіці, ні в політиці ніякого, вважають на Заході, а ось на роль жартів вони як раз і підходять. Нічого особистого, тільки бізнес. Тільки політика.

Ґарік Мазор, представник НРІ Дім Давида, Petah Tiqwa, Hamerkaz, Israel.

27.02.2015


ВСІ НОВИНИ



НАШЕ ГОЛОСУВАННЯ

Хто міг би очолити Україну після революції 2014?

  • Юлія Тимошенко
  • Петро Порошенко
  • Віктор Ющенко
  • Арсеній Яценюк
  • Олег Тягнибок
  • Віталій Кличко
  • Хтось інший


ПАРТНЕРИ


ТОВ НСК Україна