Повстання літер

Так називається добірка віршів Віктора Терена у “Літературній Україні” від 14 липня цього року.
Незадовго перед тим, як добірка побачила світ, а світ – її, один мій знайомий відчайдушно і з очевидним болем доводив, що нині немає поезії опору, суцільні заціпеніння і здрібнілість.
Неможливо з цим погодитися. Опір – не завжди барикади наочні. Духовні барикади часом міцніші, а духовні фортеці – витриваліші. Твердині нашої незламності спираються найчастіше не стільки на полум’яні заклики, скільки на спокійне і впевнене проти-стояння, СТОЯННЯ ПРОТИ.

Нині починаємо знайомство з поезією, де повсталі літери гуртуються в слова, слова шикуються в рядки, рядки – у строфи, і Поезія Опору кличе тебе і мене, її, його, кожну і кожного -СТАТИ ПРОТИ – олжі, беззаконня, несправедливості, що їх нинішня влада пропонує в якості безальтернативного способу і середовища життя.
Нині це будуть вірші Віктора Терена.

Крути
… дядько Василь
жито якраз повіз до млина а дядько Максим
дзвіницю тоді виводив
по той бік
неба
а ще
по обидва боки Дніпра
обори лагодили
обдивлялись плуги до весни
кували підкови
і всі
такі сильні
груди широкі як степ
і роботящі
гори звернули б
і кожен при ділі
отож
не було кому й за зброю взятися
крім тих дітей

Втрата
… так, ніби я щось таки загубив,
і це враження
не полишає мене протягом тривалого часу;
ще раз подумки
перебираю в пам’яті минулі дні –
був трамвай, була набита маршрутка,
метро, якісь налякані збори,
щось вибухало,
та ніби усе на місці:
ось окуляри, вишневе кашне
(як завжди, на журнальному столику),
ось ключі від пустелі з книжками
на підвіконні,
старий записник і зашифровані вірші, –
і все ж
той чоловік на кожному розі, на кожнім
будинку,
ті розмови, що слухав поміж людей,
ті померклі обличчя, ті збайдужілі очі,
ті випадкові позирки,
стривай,
здається,
я втратив свою Україну,
вона мені вже не належить,
і дітям моїм теж не належить…
а так – все на мiсці:
кашне, окуляри…

Повстання літер
… Той Якого Усі Бояться
світиться в телевізорі
силкується щось говорити
моєю мовою (в такий спосіб
інколи маскуються окупанти) Але
відчуває мене по цей бік екрану
і починає збиватися заїкатись
бачить що я на нього дивлюся
і затинається усе дужче
я сміюся і він чує мій сміх і це його лякає
тепер уже він мене боїться
ковтає цілі слова
і плутає наголоси
літери опираються літери зважуються
на спротив
надто приголосні
надто коли вони поряд
і одна підпирає іншу
і це вже не просто непослух
це вже повстання