На думку спало щось неґендерне: жіноча заздрість набагато жорстокіша, підступніша і цілковито позбавлена міркувань гуманності, якщо йдеться про іншу жінку.
Pаніше я так не думала. Спонукали наочні приклади: цьоці Богословська чи Герман щодо іншої жінки дозволяють собі такі ескапади, що дурніші чоловіки задоволено регочуть (мовляв, ми, мужики, все-таки кращі, ніж баби), інші – розумніші – сором’язливо ховають очі (встидно за отих, котрі за що не візьмуться, все на бійку в багні перетворять).
Тепер до тієї парочки додалася ще одна “звізда” – деяка прокурорка Фролова. То вона ябедає, що Тимошенко пише у Твіттер, то вимагає долучити писане у Твіттер до… “газової” справи, то просто тіпається, лише зиркнувши в бік Юлі Тимошенко, чи то пак, “підсудньої”.
Зрештою, трійка “вроді мужчин” у цій Організованій Прокурорській Групі (ОПГ) теж не мають чим добрим хвалитися, один уже й “засудженою” називає (на свій хлопський розум, укусити хоче, не знає, бідося, що його кусь-кусь у конкретноому випадку – геть не в ціль). А ця Ф. аж сичить, так її злостить, що не має вона того розуму, тих упевненості, харизми й безстрашності, а головне (й це її аж гризе живцем!) зовнішності й вишуканості “підсудньої”. Ну просто на клаптики дерла би!
Ці речі ЮВ враз розкусила, саме мадам Ф. адресувавши ущипливу репліку: “Розстріляйте мене!”
І все ж… Бачу, як під Печерським судом, чи то пак Печерним (віднедавна його так “величають” люди через судилище над Юлією Тимошенко) обнімають Юлю. Цілують, простягають іконки й просто руки – аби перелити бодай часточку свого тепла, зігріти, укріпити на силі – молоді жінки, старенькі бабці й зовсім юні дівчатка.
І вкотре розумію: такі як пані Бе, Ге і Фе – серед жіноцтва не правило, а виняток. Зрештою, як і серед чоловіцтва. Але вже як трапиться – то холєра його бери – і країну ладен знищити, аби лише Юлі дозолити. Як отой нікчема – пан Ю…
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.