Чорнобильці для влади не цікаві. Люди у відчаї – у них відібрали зароблене ціною власного здоров’я. Їх кинули напризволяще, простіше кажучи – помирати. Їхня позиція дуже проста: «Нам не треба чужого – віддайте наше».
Oстаннім часом все більше донеччан розділяють подібні настрої і жалкують за зроблений у 2007 році вибір. Підставою для цього є надзвичайно цинічне ставлення влади до людей, котрим вони мають слугувати. Натомість влада думає, що прийшла навічно.
Моя переконаість у тому, що заборона акції «чорнобильців» з огляду на можливі теракти ґрунтувалися на формальних підозрах і «притягнутих за вуха» побоюваннях. Для більшої переконливості на площу в ніч суду вивели кінологів з собаками. За технологією, цей маскарад мав вказати донеччанам на існування загроз з боку невідомих терористів і продемонструвати піклування влади про них.
Зараз, за різними спостереженнями голодує біля 40 чоловік. «Біля 30 вже потрапили до лікарні. На їхнє місце приходять нові. Ходять чутки про 200 чоловік, котрі збираються голодувати. Я, особисто, спілкувався з артемівськими «чорнобильцями». Вони теж беруть участь в акції і їздять до Донецька щодня. Пересічні донеччани підтримують голодуючих, принаймні, морально, але невиключена і повна підтримка, яка базуться на відчутті провини за колишню підтримку голубої влади.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.