От і випало нам, брате… ВІДЕО

Леся Романчук – знана (це не епітет, а констатація факту!) поетеса і прозаїк. “Софія”, “Чотири дороги назустріч”, “Не залишай…”, нарешті – роман “Лицарі любові і надії” – твори, які перечитують, люблять, над сторінками яких плачуть, сміються і – що дуже важливо, бо, на жаль, не так часто трапляється, – замислюються! – українські читачі. Пані Леся пише вірші, що ніби самі “лягають” на ноти, й пісні, котрі разом з авторкою спіівають велелюдні зали.

Леся Романчук

Василеві Шкляру

От і випало нам, брате,
Знову долю обирати.
Ми – залишенці, й залишиться нас скоро
У яру отім холоднім
Із розстріляної сотні
Ти і я, сестра і брат, і Чорний Ворон.

Та не випадає, брате,
Нам словами торгувати,
Перепродане усе у нашім краї.
Не ревуть в степу гармати,
Срібняками ранить зрада,
А залога – із останніх самураїв.

Совість нації – пропита,
І чужинцеві копита
Перелічують брехливу одностайність.
Та хоругва не поблякла,
І ми знайдемо Геракла,
Щоб очистити ці Авгієві стайні.

Ми залишимося, брате.
Палять хату Герострати,
Їм очей не виїсть ні вина, ні сором.
Це – минуще й тимчасове.
Вічна – правда, віще – слово,
Вірні друзі, ти і я, і Чорний Ворон.

 

Козаки Холодного Яру проти ЧК 01

(Машина Часу Андрій Охрімович)