Наслідуймо приклад мужності Юлії Тимошенко

“Слухняні прокурори нападають на жінку за наказами чоловіків далеко не лицарської натури”, – сказав у 2004 році діяч, який завдяки Юлії Тимошенко незабаром став президентом. Нині, за дорученням чоловіка далеко не лицарської натури, слухняні прокурори, судді, тюремники демонструють просто таки маніакальну вигадливість у нових і нових тортурах – фізичних і психологічних – проти невинної, беззахисної жінки, єдина оборона якої у в’язничних стінах – власні гідність і сила духу.

Стаття 5 Загальної декларації прав людини говорить: «Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання».

У Лук’янівському СІЗО систематично, по-звірячому катують Юлію Тимошенко – лідера української опозиції, політика, жінку. Притомній людині з нормальної сім’ї те, що відбувається, часом видається кошмарним сном – повірити в реальність цього середньовіччя відмовляється розум.

12-годинне судилище в камері над людиною, яка через нестерпний біль не може підвестися з ліжка. Вже ув’язнену, її засуджують до нового арешту. Тепер виявляється, що Тимошенко… оголошена в розшук. До камери СІЗО вриваються виродки з телеапаратурою й починають знімати недужу, лежачу людину, всупереч її протестам. Всупереч Конвенціям і Деклараціям, Конституції й законодавству України. Бо вона беззахисна, а філософія ублюдків – бий лежачого. Інші недолюдки викидають відео в телеефір та інтернет, гиденько коментують.

Учора в Апеляційному суді садистка в мантії, смакуючи, намагалася на всю країну зачитати подробиці стану здоров’я Юлії Тимошенко, що, згідно з українськими законами, є медичною таємницею, а таке оприлюднення – кричущим порушенням прав людини. Суддя не знає законів? Чи не може відмовити тим, хто вимагає завідомо злочинних дій і рішень?

19 грудня все розставило на свої місця. Влада Януковича робить продумані, аж надто послідовні, як на неї, кроки для унеможливлення вступу України до Європейського Союзу. Янукович провокує Євросоюз на відмову від України. Аби без підтримки європейської спільноти, віддати російським господарям стратегічні об’єкти – як от ГТС, і все, що іще не докрадено, не додерибанено.

“Я звертаюся до вас з проханням: при прийнятті доленосного рішення про підписання та ратифікацію Угоди віддати перевагу європейським прагненням українського народу та проігнорувати заздалегідь сплановані дії української влади, спрямовані на зрив цього історичного прориву до Європи”, – лунає з-за тюремних мурів мужній заклик Юлії Тимошенко до європейських інституцій. «Я прошу вас не голосувати проти цієї Угоди, навіть якщо ви вважаєте, що це покращить мої шанси вийти на волю. Я зовсім не хочу, щоб європейське майбутнє моєї країни залежало від мого власного комфорту”, – так говорити може тільки справжній лідер нації, державний діяч світового масштабу, чия жертовність заради суспільного блага, заради своїх країни і народу є природньою, як дихання.

Вдумаймося: позбавлена найціннішого – волі, ізольована від родини і друзів, від світу Божого і світла денного, мордована катами, Юлія Тимошенко дбає не про власне визволення, а про визволення України. «Україна найближчим часом стане сильною, демократичною, успішною європейською країною. Звісно, після того, як окупанти будуть усунуті від влади, яку вони грубо узурпували», говорить вона у відкритому листі, оприлюдненому вчора.

«Звертаюся до всіх лідерів опозиційних партій з уклінним проханням в цій важкій ситуації, коли Україна продається з молотка разом із землею, стратегічною власністю та з європейською перспективою, коли свобода українців знищується щохвилинно, коли наша вистраждана безцінна незалежність вже майже зраджена – нарешті по-справжньому, а не в гаслах, об’єднатися та дати на парламентських виборах у 2012 році справжній бій правлячій мафії». Нехай ці слова стануть дороговказом кожному і кожній із нас, хто прагне повернення України на шлях свободи, справедливості, верховенства права, прав людини і демократії.

Вчора, в день іменин пані Юлії, сьогодні, всякої миті, коли, здається, на цьому шляху так швидко і багато втрачено, – просто ідімо і наслідуймо приклад Юлії Тимошенко.

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.