Экономічна криза і вибори у великих країнах згладили масштаби конфлікту довкола ядерної програми Ірану. Новий виток напруженості довкола іранської ядерної програми уже привів до того, що у світі заговорили про загрозу нової глобальної війни. У Персидській затоці Ізраїль та США у найближчі дні планували провести масштабні навчання для перевірки протиракетної оборони. А генеральний штаб Росії заявив про початок підготовки сценарія бойових дій на території Ірану на випадок, коли ця країна підпаде під агресію.
Одночасно у самому Тегерані політики і пересічні громадяни вимагають покарати винних в убивстві декількох провідних вчених у сфері збагачення урану. Президент країни Махмуд Ахмедінеджад заявив, що цого влада буде розслідувати ці інциденти, але водночас вже поклав провину на розвідки Америки і Тель-Авіва. Обидві країни заперечують свою причетність до цього, хоча експерти вважають, що вони можуть бути замішані у історії з убивствами. Незважаючи на це, зразу після цього Барак Обама заявив, що ООН має ввести нові економічні санкції проти Ірану і, головне, обмежити поставки іранської нафти на світові ринки. Зараз Тегеран видобуває приблизно 3,5 млн. барелів в день і займає другий рядок у рейтингу OPEC за об’ємами видобування.
Ситуація у регіоні ускладнюється ще й тим, що уряд Біньяміна Нетаньягу не налаштований йти на переговори з Іраном і виконувати його вимоги стосовно проголошення незалежності Палестинської автономії як держави. В ході хвилювань у арабському світі оживилися і палестинські політики, і тепер вони дедалі упевненіше вимагають незалежності. «Іран буде штовхати палестинців на конфлікт с Ізраїлем, щоб підвищити градус екстремізму в регіоні і прагне забезпечити собі плацдарм для розповсюдження радикального ісламу», – повідомив пресі старший аналітик Saban Center Джон Русо.
Експерт, вважає, що зараз військові дії в регіоні маловірогідні. Адже «арабськая весна» дестабілізувала ситуацію на Ближньому Сході, тому немає підстав для впевненості Ірану, що його подтримають у регіоні. З іншого боку, США, Росія і Китай в 2012 році будуть переживати зміни лідерів і тому не ризикнуть проводити масштабні війскові кампанії. Крім того, економічна ситуація у світі покищо не сприяє великим війнам, адже ріст американського і європейського ВВП цього року сповільнився і, можливо, настане друга хвиля рецесії. Це не є повним запереченням військових дій, бо перед ІІ світовою війною Америка знаходилася у стані дуже важкої економічної депресії і після війни з Німеччиною та Японією у цій країн відбувся безпрецедентний еконономічний бум.
Незважаючи на збільшення напруги в регіоні, військові кола Ізраилю можуть відважитися на військові дії, якщо Іран не пприпинить погрози проведення ядерних випробувань у цьому році. Адже Ізраїль на сьогодні має найбоєздатнішу армію світу тому, що ізраїльська армія бере участь у бойових діях майже 64 роки.
Обіцянки війни
З початку 2012 року Іран вирішив перевірити на міцність своїх опонентів. Його позициї в регионі почали слабнути в ході арабських революцій. Тоді радикальний ісламізм отримав удар в кількох країнах, і Тегеран втратив вплив на багато політичних партій. Навіть радикальні Палестинські рухи почали говорити про те, що краще підписати мирні домовленості з Ізраїлем, ніж продовжувати безперспективну боротьбу. Крім того, ціна нафти на світових ринках почала падати. За повідомленнями OPEC, січень 2012 року позначився сниженням цін на сиру нафту, зараз за марку brent дають $111 за барель. За прогнозами ООН, Іран у майбутньому може втратити більше 10% доходів з-за санкцій міжнародного співтовариства.
Але при цьому країна хоче показати всім ріст свого престижу і сил на Ближньому Сході. По-перше, в 2012 році країна запустить другий штучний супутник на орбіту, що підживить її космічні амбіції. І, по-друге, обіцяє провести до кінця року випробування ядерної зброї.
Власне це і стало головною причиною кризи, яка розростається довкола її атомної програми. Зпочатку Барак Обама закликав відреагувати на це Об’єднані Нації, та Рада Безпеки залишилася глухою до цих закликів. Тоді США вирішили самі скокротити закупки нафти у Тегерана. Таке саме побажання передаі Білий Дім своім союзникам у Персидській затоці. Вони мають тепер збільшити видобування нафти, щоб не допустити росту цін на сировину і позбавити Іран головного важіля тиску на світову громадськість.
Tанки Рабиновича
Західні країни, як вважає The Economist, все ще сподіваються, що в Ірані почнеться революція на зразок єгипетської, і влада духовенства буде cкинута самим суспільством. Але покищо вагомих посилань для таких прогнозів немає, влада аятолл покищо досить міцна, хоча сама країна змучилася від популізму Ахмедінеджада, і тому політичні опоненти намагатимуться змістити його без удару по режиму шиїтів.
З іншого боку, Ізраїль, як одна єдина країна, котра реально боїтся ракетного удару зі сходу, готовий до більш агресивних дій. Глава його уряду Бін’ямін Нетан’ягу вважає, що ядерні випробування в Ірані можуть привести до дестабілізації весь регіон, і Тель-Авів не має цього допустити. Експерти з центру Saban вважають, що ізраїльтяни можуть рішитися нанести ракетний удар по ядерним об’єктам Ірану, щоб зупинити його прогрес у разробці цієї зброї. Реагуючи на погрози Ірану, ВПС Ізраїлю готові розбомбити ядерні об’єкти Ірану, як це було свого часу в Іраку за часів Саддама Хусейна, коли Ізраїльські літаки за годину знищили завод зі збaгачення урану.
Тому, правдоподібним є те, що, Тель-Авів – єдиний політичний гравець, який не тільки не боїться, а навіть бажає війни. Історія арабо-ізраїльських воєн, які почалися у 1948 році і тривають досі, не має жодної програної Ізраїлем війни.
Колись ще у 60 роках серед нас радянських школярів співалася сміхотворна антисимітська пісня: “Броня крепка и танки Рабиновича быстры. Вперед идут еврейские танкисты отважные Израиля сыны”. Ці слова нас всіх смішили, бо всі вважали жидів комерсантами, а росіян танкістами і вояками переможцями. Насправді найкращими танкістами у ІІ Світовій Війні були німецькі танкісти на німецьких танках типу Тигр. Порівняймо ГАЗ з Mersedes Benz.
Отже історична іронія призвела до точного прогнозу. Світові військові експерти, на сьогодняшній день, дійшли висновку аналізуючи бойові дії Ізраїльської армії, що єврейські танкісти і льотчики є найефективнішими професіоналами у світі. Ізраїльська армія одна з найменших за кількістю і найбільша за боєздатністю у світі. Ці факти визнані навіть арабськими ворогами Ізраїля, який віддано підтримують Сполучені Штати, де значно більше половини капіталу належить єврейським сім’ям. Отже, як Америка, зі своїм єврейством, може відмовитися від підтримки Ізраїлю.
Такої думки дотримується Голова Об’єднаного комітету начальників штабів збройних сил США генерал Мартін Демпсі.
На початку лютого перед зустріччю з ізраїльським міністром оборони Ехудом Бараком американський генерал підкреслив, що візит у єврейську державу – свідчення “взаїмних обов’язків” у справі припинення ядерної загрози з боку Ірана. “Моя присутність тут, сподіваюся, відображає нашу приналежність один одному”, – заявив Демпсі. – “Я тут, щоб завірити вас, що це так і є”. Начальник Генерального штаба ЦАХАЛа Бені Ганц і відповідь зауважив: “У наших країн однакові інтереси, однакові цінності. Я упевнений, що ми зможемо у будь-який спосіб це все вирішити разом”. Згідно з росповсюдженою думкою , високопосадовий американський командир прибув до Ізраілю, щоб упевнитися в тому, що Ізраїль не атакуватиме Іран в односторонньому порядку.
Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США пан Демпсі заявив, що напад на Іран – цілком розв’язувана задача. За його словами, “у разі необхідності” збройні сили США здатні завдати удару по іранських ядерних і військових об’єктах, проте попередив, що подібна дія може втягнути країну у тривалий конфлікт, “який може стати трагедією для регіону і всього світу”. Генерал також зазначив, що адміністрація Барака Обами “розглядає широкий спектр рішень” щодо іранської ядерної програми.
Тим часом міністр оборони Леон Панетта заявив, що США не можуть виключити удару по Ірану, оскільки ні США, ні Ізраїль не можуть дозволити Тегерану мати ядерну зброю. За його словами, військова операція для запобігання цьому не виключена. Поява найбільших кораблів у світі, якими є американські авіаносці, у Перській затоці є найбільшою військовою загрозою для ісламської революційної країни.
У лютому 2012 року, коли міністри закордонних справ ЄС схвалили заборону на імпорт іранської нафти, яка набуде чинності з липня цього року. Іранська влада, у відповідь, пригрозила перекрити Ормузську протоку – ключовий морський шлях для транспортування нафти з Перської затоки. США у свою чергу уже ввели в район Перської затоки авіаносну групу, яка може практично повністю заблокувати не тільки військовоморські сили Ірану. Отже не вперше один з авіаносців США знову пройшов протокою, яку Іран погрожував перекрити. Ця погроза нагадувала перекриття дороги мотоциклом проти тридцятитонного бульдозера.
Тим часом у США спостерігається певна невизначеність.
Барак Обама може зіткнутися жорстоким протистоянням республиканцев у парламенті. Всі закони розглядатимуться с точки зору вигідності їх для передвиборчих перегонів. Тому Конгрес навряд чи дасть згоду на повноцінну війну з 76-мільйонним населенням Ірану. Тому, що сам лідер демократів не відважиться на це у рік виборів, це для нього як нерішучої людини буде означать політичну катастрофу. На догоду виборцям президент уже заявив, що буде скорочувати військовий бюджет до $700 млрд. на рік. США виводитимуть своїх солдат з Афганистану та Іраку, і новая війна може бути зайвою для Обами на відміну від Джорджа Буша, який затіявши війну в Іраку продемонстував військову міць Америки усьому світу. Білому Дому сьогодні буде надзвичайно витримати тиск єврейського лоббі у цьому питанні, тому аналітики Центра Гувера вважають, що Обаму змусять зайняти досить жорстку позицію, але він на відміну від войовничих республіканців далі экономіки не зайде. Але випробування Іранської ядерної зброї спровокують Ізраїль на атакування. Від тоді США та інші країни НАТО не зможуть не підтримати батьківщину Ісуса Христа і головний антимусульманський бастіон християнської та іудейської ментальності на близькому сході.
Cподіваючись на Росію
Тим часом, Іранська влада відчуваючи таку саму підтримку від Росії яку має Ізраїль від США погрожує ракетними нападами на Ізраїль і навіть на Туреччину та інші країни сподіваючись на повну військову підтримку Росії. Але Москва, як і Америка також переживе зміну влади. Вірогідно, що у Кремль знову повернеться Владімір Путін, а Дмітрій Медведєв стане главою уряду, питання полягає лише у тому, як це сприйматиме народ Росії – або значна його частина. Вибори до Держдуми, які відбулися у грудні 2011 року, показали, що росіяни досить змучилися від тих схем, якими влада оперує. Однакові чиновники на всіх посадах тепер асоціюються тільки із застійністю.
Тому цілком можливо, що Росія не стане вести війну, коли мітинги невдоволених уже збирають багатотисячні натовпи у великих містах. Зараз пану Путіну варто подумати, як створити свій новий образ реформатора з сильною рукою, а не розпалювати світову війну, яка може дати йому катастрофічні наслідки. Навіть якщо Москва не відступить від свого тегеранського партнера. Вона планує допомогти запустити другий реактор на АЕС у Бушері і буде блокувати всі спроби нових санкцій з боку ООН, але напевно на більш рішучі дії не піде.
16 лютого в Москві на брифінгу посол Ірану в Російській Федерації Махмуд Реза Саджаді заявив про потенційну загрозу для Росії. Вона виникне у випадку «підкорення» Ісламської республіки західними країнами: тоді проти неї буде відкрито широкий антиросійський фронт, – сказав дипломат.
«Не секрет, що ми прикриваємо Росію з півдня», — нагадав він.
Посол зауважив, що його країна готова відповісти «на будь-які можливі військові удари». «Якщо проти нас будуть наносити удар з будь-якого пункта, з-за глупства США, ми самі з будь-якого пункта їм відповімо», — підсумував Саджаді. Він нагадав, що «офіційний Тегеран розробляє свою ядерну програму виключно в мирних цілях для забезпечення жителів електроенергією»
Остані роки російська політика демонструвала свою підтримку країнами які конфліктували з НАТО. Найскравішими прикладами були підтримка сербського президента Слободана Мілошевича, яка почалася на словах і закінчилася мовчанкою. Муамару Каддафі також пропонувалася повна підтримка, але завершилася презентом більше сотні ракетних установок залпового вогню системи ГРАД. Досі підтримується сирійський Башар Асад, але мінімальною є вірогідність участі Росії у міжнародному конфлікті, якщо він виникне. За своєї участі у масштабному військовому конфлікті Росія, яка тепер надто далеко віддалилася від СРСР, зруйнує не тільки свою економіку.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.