«Ураїна для людей», для людей Януковича. Останнім чісом політика нинішньої влади може привести до трансформації гасла в «Україна без людей» . І тількі коли залишаться його люди дракон почне пожирати їх, бо поїншому він жити не може. Виступаючи на сесії ВР Олена Бондаренко виголосила промову, яку редакція Р-П опублікувала повністю.
«Караючи людей, зокрема, забороняючи їм балотуватися на виборах, українська влада має довести інкримінований злочин, а цього так і не відбулося», – сказав цими днями Верховний комісар з прав людини Ради Європи Томас Хаммарберг. – Доказів, що Тимошенко скоїла злочин, який унеможливлює її участь у виборах, я так і не побачив. З урахуванням фактів, які представлені на цей момент, я не бачу причин відсторонення Тимошенко від виборів». Цих причин не бачить Рада Європи. Цих причин не бачить європейська спільнота. Цих – тобто законних – причин не бачить і нинішня так звана українська влада. Але вона бачить інші – далекі від законності, прав людини та демократії – причини, щоб тримати Юлію Тимошенко за гратами, мордувати день і ніч, повільно відбираючи в неї життя. Причини, точніше, причина – страх втратити все, що награбували. Адже можна тільки уявити, що станеться з цими героями, коли маленька горда жінка вийде на виборчу стежину. Тому, за логікою нинішньої влади, невинна людина, якщо вона політичний опонент, має сидіти в тюрмі, а вор – нагулювати жирок на волі. Позавчора мої колеги-депутати з фракції БЮТ-Батьківщина відвідали з гуманітарною місією Качанівську жіночу колонію. Відомо, що найгуманніше українське законодавство передбачає однакове забезпечення ув’язнених жінок і чоловіків життєво необхідними засобами (ось вони, рівні можливості – не в доступі до керування державою, а в кількості брусочків мила на невільницьку душу!)
Депутати передали для жінок 2,5 тисячі книг – художніх та історичних, а також засоби особистої гігієни.
Ув’язнена в цій колонії лідер опозиції Юлія Тимошенко й далі перебуває в тяжкому стані. «Здоров’я Юлії Тимошенко викликає побоювання, що вона була піддана жорстокому поводженню в тюрмі. Вона була позбавлена бодай підтримуючих костурів, проводила довгі години на допитах і навіть тимчасово була позбавлена знеболюючої терапії»,- заявила після візиту до колонії Зузана Ройтова, депутат Європарламенту і колишній міністр охорони здоров’я Чеської республіки. До цього слід додати, що цілодобове світло і відео- спостереження в камері Юлії Тимошенко не скасовані досі. Тим, хто вдається до розпатякувань стосовно заледве не райських умов ув’язнення Тимошенко, раджу спробувати хоча б у своєму маєтку пожити з тиждень під цілодобовим освітленням. Зрозуміло, що очі – єдиний засіб спілкування Юлії Володимирівни зі світом. Через книгу, телеекран, листи до рідних і друзів. Цілодобовим світлом їй знищують зір.
Але сила духу, відвага, мужність лідера української опозиції залишаються незламними.
“Слухняні прокурори нападають на жінку за наказами чоловіків далеко не лицарської натури”, – це сказав Віктор Ющенко влітку 2004 року, коментуючи подання ГПУ щодо Юлії Тимошенко. Я не про те, що влітку 2011 року Ющенко вже був на підхваті у слухняних прокурорів. Я про те, що однією з найбільших трагедій невільного українського суспільства є те, що тут, посеред Європи, у супермодерному суспільстві ХХ1 століття, – слабкі, закомплексовані, неконкурентні владці-чоловіки дружно об’єдналися проти сильної, впевненої, харизматичної, жінки яка фахово орієнтується в економіці, юриспруденції, а головне – у тому, як треба будувати, а не розкрадати – країну. Так із Ющенком, так із Януковичем, так із тими нензами, які пропускали в камері до прикутої до ліжка Юлії Володимирівни відеозйомників, так із міністрами й прокурорами, які зненацька ставали спеціалістами в медицині, хвацько коментуючи діагнози, аналізи, перебіг хвороби беззахисної жінки, коли ні чоловік, ні друзі не те що на дуель викликати – навіть у пику дати цим «фахівцям» не можуть. Так із тим же Могильовим, який огидно збиткувався з Олександри Кужель, бо що ж вона йому зробить, воно ж цабе, а вона – жінка з опозиції.
У травні-червні 1954 року повстали в’язні Кенгіру – одного з найлютіших сталінських концтаборів. 27 червня жінки-політв’язні, здебільшого українки, взявшись під руки, вийшли проти танків. Їхню відвагу живили крицева сила волі, віра, любов.
Сьогодні Юлія Тимошенко своїми силою волі, вірою, любов’ю підтримує кожну і кожного з нас. У нашій спільній невпинній ході за нашу свободу,за права людини,за Україну.
Справді нині Україна – для людей. Україна віддана на поталу і розграбування людям Януковича. Справді, по століттях, Україну звоювала Орда. Але сучасним ординцям не вдасться панувати 300 років. Україна вже повернулася, як воїни-афганці, належним місцем до цієї влади. Щити і шоломи, навіть танки – вони безсилі супроти віри, волі,любові.
Сьогодні треба зробити дуже прості речі. Кожному й кожній із нас зібрати докупи всю свою волю, всю свою віру і всю любов. Ця сила є непереможною. Кийки, автозаки, щити і шоломи, навіть танки – вони безсилі супроти волі, віри й любові.
Моя мама, учасниця повстання в Кенгірі, говорила, що однією з найбільших цінностей у таборах був хліб. Позавчора Юлія Тимошенко передала на волю своїм соратникам маленький окрайчик хліба. Вона сказала: «Дорогі мої, це все, що я можу передати вам, це – моя любов».
Цей окрайчик хліба маленький. Але сила волі, віри, любові, що містяться в ньому – безмірні.
Розломімо його, поділімося по крихті з тими, хто поруч. Зміцнімо свій дух. Ідімо. І ми – переможемо.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.