Нещодавно у Львові вийшов друком «Літопис Української Повстанської Армії. Каталог ста (100) томів. 1973 – 2012». Книжка видана українською та англійською мовами. За словами науковців, каталог дає можливість дуже швидко знаходити інформацію про зміст кожного тому «Літопису УПА» – серії книг, у якій публікуються документи, спогади з історії УПА та Збройного підпілля ОУН.
Зорієнтуватись у викладеній інформації у сотні томів «Літопису УПА» досить складно, а тому й виникла ідея створити каталог, щоб полегшити працю дослідників і зацікавлених в історії людей.
Перший том видавництва «Літопису УПА» був опублікований ще 39 років тому у Канаді. Започаткували цю серйозну серію книг колишні вояки УПА, які у 1947-49 роках спершу опинились у Західній Європі, а потім перебрались у США та Канаду. Упівці хотіли розповісти світові правду про УПА мовою документів і свідчень.
У Канаді видали майже півсотні томів «Літопису». Ці матеріали базуються на підпільних документах, які вдалося доставити з України на Захід, є й німецькі, польські, радянські документи, а також підпільний архів, який знайдений на Тернопільщині в селі Озерне.
Джерела інформації мають бути достовірні
В Україні «Літопис УПА» почали продовжувати видавати у 1995році. У книги увійшли не лише підпільні документи, але й матеріали з архівів СБУ, Компартії, обласних архівів, розповів Радіо Свобода президент фонду «Літопис УПА» у Львові Микола Посівнич. «Наше видавництво видало вже сто томів про діяльність ОУН-УПА не лише на теренах України, але й Польщі, колишньої Чехословаччини. Наші джерела базуються на польських, німецьких архівах, документах чехословацьких спецслужб. Нині виходить нова серія УПА у 21 томі», – каже науковець. Про діяльність ОУН-УПА видано чимало книг, але серед них є й такі, які не відповідають науковим стандартам, не базуються на правдивих фактах. «Дійсно настав момент, коли варто було б бодай комусь ці книги переглядати, які готуються до друку. Але тут аж ніяк не йдеться про якусь цензуру, мова лише про фаховий відбір. Є книжки, які не подають нової інформації. Вже пройшов час простої хвальби «Слава Україні», а тепер потрібно переходити на науковий фаховий рівень. Бо ми зібрали дуже багато фактографічного матеріалу. І треба вже по новому переглянути історію через ті документи, які вдалося вивчити», – наголосив Микола Посівнич.Натомість бракує художньої літератури, публіцистики про діяльність ОУН-УПА.
Цьогоріч виповнюється 75 років від часу створення УПА, а у 2013 – 70- річниця від часу трагічних подій на Волині, коли вкотре будуть виникати суперечки між українською та польською сторонами. Втім сьогодні українські історики мали б бути готові до більш глибокої дискусії і відстоювати українську позицію. Оскільки за останні десятиріччя в науковців був доступ до архівних документів.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.