Народний депутат Леонід Грач звернувся до Генеральної прокуратури з проханням вжити заходів реагування на творчість письменника Юрія Винничука. У ньому нардеп звинувачує митця в порнографії. Про це повідомляє Gazeta.ua, посилаючись на керівника Інституту політичних, соціологічних і маркетингових досліджень Володимира Бондаренка.
«Леонід Іванович звернувся до Генпрокуратури за нашим листом, – каже політолог. – Це не перше його подібне звернення. Недавно він ще з трьома народними депутатами написав листа з приводу діяльності порноактриси Анастасії Гришай. Було порушено кримінальну справу, й актриса втекла до Чехії, де просить політичний притулок. Щодо творчості Винничука, звернення було проілюстроване багатьма його творами, серед яких порнографічний і некрофільський вірш “Так ніхто не кохав”. Наші дії підтримує також академік Микола Жулинський».
За словами Бондаренка, до депутатського звернення додана думка лауреата Шевченківської премії Романа Іваничука: «Мені, досвідченому в житті, жінках і сексі чоловіку, гидко читати… відверто брудні порнографічні екзерсиси Винничука… Начитавшись такого, і жінки не захочеш. Автор, може, психічно,хворий…», – каже Іваничук.
Володимир Бондаренко не вважає звернення до Генпрокуратури посяганням на свободу творчості.
«Ми цінуємо справді високохудожні твори Винничука, його діяльність по популяризації Львова, публікації легенд цього давнього міста. Але поширення порнографії й розпалювання ворожнечі між людьми та насилля має переслідуватися за законом», – зазначає політолог.
Від Рух-Прес: здається, ми маємо шанс повернутися до часів, коли письменників засуджували (в переносному сенсі – з допомогою організованих публікацій «моралістів»; і прямому – з допомогою «найгуманніших» судів – до розстрілу).Вірш «Так ніхто не кохав» – отой, що «порно» і «некро» – Винничук, наскільки нам відомо, написав іще в далекій (гай-гай!) юності, й він, вірш себто, скоріше “еро”. Дотепер, упродовж років, нікого цей вірш не обходив (маємо стійкий сумнів, що його «засуджувачі» й самі не читали). Цитата з шановного метра Іваничука стосується й геть не цього вірша, а оповідання «Ги-ги».
В чому ж тоді справа? Звідки взявся цей «горох з капустою» – за активної підтримки члена президентської гуманітарної ради пана Жулинського? А звідти, стверджуємо ми, – з появи вірша «Убий підараса». Якби не віршик цей, писав би пан Обсерватор і далі свої «Ги-ги» без жодних наслідків. А тут – ажіотаж! Анафема! І це ж ні прізвища, ні бодай «клікухі», які давали би підстави для впізнаваності «героя», віршик не містить. Проте холуї впізнали господаря. І побігли наввипередки засуджувати. Сталінські часи повертаються? Що ж, вельми доречним є в цьому сенсі відомий вислів Винничука: “Коли порядні люди сидять у тюрмі, то я не проти приєднатися”.
Дякуємо Юзеві Обсерватору – висловлене ним побажання заволодіває дедалі більшою кількістю мізків і сердець, він – так нам видається – не раз почуте просто виклав у віршованій формі.
Убий підараса
Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.