В Португалії є унікальне, святе місце – Фатіма. З 13 травня до 13 жовтня 1917 року тут трьом пастушкам – Жасінті й Франциско Марто та Люсіїї Сантуш – шість разів являлася Діва Марія. Через дітей Пресвята Богородиця передала людству три пророцтва, відомі як Три таємниці Фатіми. Дві з таємниць були оприлюднені з волі сестри Люсії Сантуш, монахині, на початку 40-х років; третю – у 2000-му – оприлюднив Папа Іван Павло Другий.
Фатіма – місце всесвітньої шани, куди на прощу прибувають мільйони людей. Випало щастя й мені тут побувати. Це була осінь, дерева стояли в золоті й шкарлаті, величні споруди Санктуарію Діви Марії Фатимської сяяли серед глибокого ясного неба. Священний дуб, що під ним поставала Мати Божа, ронив жолуді. Я зібрала десь із дванадцятеро й привезла до України. Висадила у квітковий горщик. І – диво Господнє! – належного дня і години вигулькнув тендітний паросток. За три роки він перетворився на кущ із сивим колючим листячком – саме такий лист мають португальські дуби.
Дубкові з часом стало тісно у досить величенькому горщику. Треба було думати про землю для Фатімського дерева. Брат чоловіка, професор-математик за фахом та історик, співак, музикант і філософ за покликом душі (як, зрештою, мабуть, усі грузини) Шадіман-Гіві-Бачана Басіліа, запропонував прихистити деревце у своєму саду. Клімат ніби ближчий до португальського, аніж наш. Але виявилося, що транспортувати літаком рослини не можна.
Вже були засумували ми, аж якось заговорили про Фатіму з моєю доброю колежанкою Оленою Сусловою. Й про дубочок згадали. І пані Олена запропонувала місце мешкання фатімському гостеві у своїй господі. Так одного погожого весняного дня дубок і оселився в українському щедрому грунті. Як годиться, з молитвою, посадили дерево всі разом: чудове, щире подружжя Олена Суслова та Олесь Савенок, мій чоловік Дмитро і я.
Деревцеві нашому нелегко призвичаюватися, зрештою, кажуть знавці, дуби взагалі адаптуються важко. А тут іще то спека, то дощі…
Але ми віримо, що Дерево з Фатіми приживеться, вкоріниться, розпросторить могутню крону, аби серед нашого рідного неба прикликати спільно з усіма нами Боже Благословення на Україну. І, можливо, одного тихого вечора чи росяного ранку, стоячи під його розкішними вітами, ми почуємо легкі кроки Пресвятої Діви…
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.