В Україні останнім часом уряд не зважає на те, що низькоякісне пальне й надалі має знак якості. Для чого український уряд продовжує дію старих стандартів бензину? Чиновники пояснюють це попитом сільгоспвиробників на таке пальне. На думку експертів, це пов’язане з неготовністю українських нафтопереробних заводів, зокрема державного Шебелинського, виробляти бензин за сучасними стандартами.
«Ні для кого не секрет, що у нас все по-українськи: купуються дорогі авто, а потім ремонтуються двигуни, – так ринок пального в Україні коментує колишній міністр транспорту, майстер спорту СРСР з автогонок Євген Червоненко. – Бензин переважно не відповідає стандартам. Плюс, ми не можемо навчитися «шити на дому», тобто розбавляти бензин». Лише кілька фірм яки торгують імпортним бензином дотримуються справжніх євростандартів на відміну від тих які пишуть на бензоколонках одне, а наливають зовсім інше. Також пан Червоненко вважає, що заправки якт називають своє пальне «Євро-2» і «Євро-3», а може й«Євро-4» і «Євро-5»ні вякий спосіб не можуть досягнути жодного стандарту, окрім тих , що завозять пальне з Європи(Литви, Польщі, Румунії) .
Стандарти пального регулюють вміст шкідливих речовин у вихлопних газах. Перейти на нові стандарти бензину «Євро-4» і «Євро-5» Україна мала ще з 1 січня 2010 року. Але це рішення уже кілька разів переносили. Востаннє перехід на нові стандарти планувався з 1 липня цього року. Проте експертно-аналітична група з питань функціонування ринку нафти та нафтопродуктів при Кабінеті Міністрів знову запропонувала продовжити дію стандартів бензину «Євро-2» і «Євро-3». Таке рішення в експертно-аналітичній групі пояснюють тим, що Державне агентство звернулося до них з проханням перенести перехід на нові стандарти, оскільки «термін зберігання вже закупленого для потреб Міноборони та підприємств Мінагрополітики палива закінчується лише через 6 років».
У проекті постанови Міненерговугілля пропонується відкласти заборону на використання стандарту «Євро-3» до 2017 року, стандарт «Євро-4» має діяти до 2021 року, а термін для «Євро-5» має бути необмеженим.
Зокрема за інформацією Радіо Свобода, нікому не вдалося отримати коментар Міністерства палива та енергетики. Утім, на думку багатьох експертів, таке рішення пов’язане із неготовністю трьох із шести нафтопереробних заводів виробляти паливо за новими стандартами.
«Сьогодні я не знаю жодного факту, де б на українських заводах здійснювалися необхідні реконструкції», – повідомив член парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, львівянин бютівець Олександр Гудима. Водночас він зауважив, львівська фірма ОККО, яка завозить пальне з-за кордону, досі знаходиться у стані холодної війни з блакитною владою. , бо вона є справжнім конкурентом януковичівських олігархів. Паливо стандартів «Євро-4» та «Євро-5» наразі не можуть виробляти Дрогобицький та Надвірнянський НПЗ, які належать групі «Приват» Ігоря Коломойського та Шебелинський газопереробний завод, який є власністю компанії «Нафтогаз». Але, зважаючи на те, що Дрогобицький на Надвірнянський заводи фактично не працюють, йдеться про інтереси «Шебелинки», зазначив у інтерв’ю Радіо Свобода аналітик консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. «Державний Шебелинський нафтопереробний завод продовжує випускати паливо ніби за стандартами «Євро-2», – наголошує пан Куюн. – Тому якщо ввести ці покращені стандарти, це означатиме зупинку цього підприємства. Звичайно, урядовці цього не хочуть. А з цим маленьким підприємством решта вимушені чекати, коли там щось відбудеться. Хоча там нічого у плані модернізації виробництва не відбувається».
Деякі чиновники не на мікрофон говорять, що головний аргумент на користь продовження старих стандартів – це високий попит на низькоякісне пальне з боку сільгоспвиробників. Але експерти називають його непереконливим щоб не сказати – брехливим.
Тим часом навіть Білоруські трактори їздять на нових стандартах пального. «У Білорусі вже два роки ті ж потяги, ті ж танки, ті ж комбайни їздять на стандарті «Євро-4», – обурюється Сергій Куюн. – Білоруси не випускають «Євро-3» і «Євро-2» вже кілька років. Так що розмови про те, що комусь там потрібне погане паливо – від лукавого».
Зважаючи на значний вміст сірки у бензинах старих стандартів, відзначають експерти, він негативно впливає на двигуни автомобілів, зокрема тих, які менші, ніж 2 літри. Проте, найбільшої шкоди використання такого пального завдає алюмінієвим головкам бензинових моторів та екології.
У 1995 році з’явився стандарт «Євро-2», норми викидів у якому стали жорсткішими майже втричі. Стандарт «Євро-3», який діяв у Європі з 1999 року, дозволив знизити рівень шкідливих викидів ще на 30-40 відсотків, «Євро-4», який прийшов йому на зміну у 2004-му, ще на 65-70 відсотків. Із 2009 року у країнах ЄС діє ще жорсткіший стандарт бензину – «Євро-5».
Як засвідчили експерти з якості палива кореспондентам РП лише пальне з Європи або з Азербайджану походить з легкої нафти у якій, на відміну від тяжкої російської нафти Urals, практично нема ні сірки ні солей важких металів. Лише фірми, які торгують найкращим імпортним пальним останнім часом набрали для себе більшість автоклієнтів, зокрема Американська Shell, Азербайджанська Sokar та Львівська ОККО.
Неподалік від редакції РП на дніпровській набережній є дві заправки обабіч дороги ОККО та КЛО, яка належить пану Табачніку колишньому антиукраїнському міністру МОН. Працівники РП та редактори всі мають власні транспортні засоби і більшість з них видавали дивний жарт: “Якщо заправлятися на КЛО – це то саме шо заправлятися у клозеті “сечею від осла”. Тому там ніколи на відміну від львівської ОККО ніколи не буває черг при колонках.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.