Спочатку хочу привітати наших колег з українських національних партій, які пройшли до Верховної Ради України. Щиро бажаю вам успіхів у майбутній парламентській діяльності. А ще зичу успіхів у вашій діяльності для звільненя України від блакитних загарбників, червоної 5-ї колони та відродження соборної української національної держави. Ваш успіх на виборах є прикладом для нас – єврейських націоналістів. Ми цими днями беремо участь у передвиборчій кампанії, підтримуючи кандидатів від націоналістичних партій.
Ми, так само як і ви, зіткнулися з тим, що при владі у нашій країні виявилися люди, для котрих корисливі інтереси стали вищими за інтереси народу. Ми, так само як справжні українці, маємо проблеми з доступом до ЗМІ. З тією різницею, що у вас виштовхуються національно мислячі ЗМІ, а у нас їм просто не дають з’явится. І на одну національну (про яку кажуть “праву”) газету, набирається один-два десятки антинаціональних (просто зрадницьких) видань.
Ситуація в Україні виявилася дуже цікавою для мене як спостерігача. Адже насправді український і єврейський націоналізм є солідарними ідеологіями. Так само, як Україна зараз, довгі роки було окуповано Землю Ізраїля (Ерец-Ісраель).
Окупаційними владами знищувалася національно свідома інтелігенція. Але, на зло окупантам, досі є живими українске слово, українська пісня та українська думка. Так само і нам, незважаючи на жахи та приниження двотисячолітнього вигнання, вдалося відродити мову іврит, не забути святі заповiді, а найголовніше – не втратити національну силу і гордість. Імена героїв єврейського опору: Зеєва (Володимира) Жаботинського, Давіда Разіеля та Авраама (Яїра) Штерна, назавжди вписані в історію національно-визвольного руху. Як і імена найвеличніших синів України: Євгена Коновальця, Степана Бандери і Романа Шухевича.
Так само, як і 14 травня 1948 року – в день проголошення Держави Ізраїль, – 24 серпня 1991 року у всьому світі пролунала радісна новина: Україна стала незалежною. Між нами порівнянь досить багато. Рівно як і звинувачень. Згадаймо, для прикладу, операцію “Литий свинець”. Скільки тоді бруду було вилито на Ізраїль. Скільки разів “світова спільнота” вимагала припинити операцію і сісти “за стіл переговорів”. А по суті це означало черговий відступ і чергове приниження. І наша тодішня влада піддалася на це.
А що відбулося в Україні? Скільки бруду було вилито москальськими засобами масової дезінформації не тільки на Україну, але й на саме слово “українець”. І стільки ж, якщо не більше, буде вилито зараз, після успіху українських націоналістів. Те, що ВО “Свобода” пройшла у парламент – безумовний успіх. Так само як і успіх ВО “Батьківщина”. Українска блакитна влада, безумовно, отримала по заслугах. Напади на на українську мову, напади на “неблакитних” підприємців, здача суверенітету держави, де багато офіційних осіб не вважають Україну незалежною державою (бiльшe того, вважають справжніх укрїнців недолюдками). Адже така політика безкарно не проходить. Ще майдан показав, що серце України є живим. Власне, ті події привернули мою увагу до України і зробили мене українофілом. Я тоді жив ще у Білорусі, на Поліссі. Я з братом тоді знайшов совєтський ручний приймач. Але він ловив тільки радіо “ЕРА”. Таким чином ми отримували всю інформацію. Плюс з’явився інтернет. А потім був Майдан. О, Боже! Майдан! Як ми заздрили тоді українцям! Помаранчеві прапори з написами “ТАК”, жовті прапори “Пори” і червоно-чорні знамена націоналістів. І віра, і надія, і любов. Скільки енергії свободи було у цих людях!
Але повернемся до теперешнього часу. Нині машина дезінформації запущена. Не тільки в Москві, але, на мій іеликий жаль, і в Ізраїлі. Ізраїльське МЗС, (головою котрого є лідер “російської” партії Наш Дім Ізраїль Авігдор Ліберман) оприлюднило заяву стосовно парламентських виборів в Україні і можливих варіантів коаліції. Зокрема, там ішлося: “Ізраїль занепокоєний підписаною угодою міжд партією “Батьківщина” і екстремістською партією “Свобода”, антисемітські випади котрої неодноразово викликали обурення, як в Україні, так і в Ізраїлі”,- про це писало московське інтернет-видання ” http://www.regnum.ru/news/polit/”.
Ну ось, та сама картина повторюється в єврейській історії знову і знову. Безнаціональні єврейські начальники говорять одне, а справжні сионісти думають цільком по -іншому, навпаки. Це якраз і стало однією з причин холокосту. Безвідповідальність влади призводить до надзвичайних наслідків. Це відбувалося під час жахливого знесення єврейських населених пунктів у Газі, після чого до влади прийшов ХАМАС, і почалися обстріли населених пунктів півдня Ізраїля. До чого воно ще призведе, страшно подумати. Але цей вчинок явно не зробить нічого доброго єврейському народу. Рівно як і минулі заяви відомства пана Лібермана. Як, наприклад, згода з результатами виборів в Росії. Адже тоді й тепер їх фальшивість буквально ширяла у повітрі.
Тим часом, незважаючи на шабаш москалів та іхніх холуїв, українські націоналісти є у Верховній Раді. Ми простягаємо їм руку дружби і співробітництва, і бажаємо їм дедалі більших успіхів. Ми приєднуємося до їхнії вимог звільнити українських опозиційних політиків: Юрія Луценка і Юлію Тимошенко, котрі за надуманими звинуваченнями мордуються у тюремних застінках. Ми цілковито солідаризуємося з вашою кампанією протесту окупаційному закону “о языке”. І нас, і вас попереду чекають найтяжчі дні благородної боротьби. Боротьби за щастя нації і своєї країни. Бажаємо вам успіхів і чекаємо, дорогі свободівці, вас з візитом до Ізраилю!
Слава Україні! Хай живе Ізраїль! – ГЕРОЯМ СЛАВА!
Борис Давид Балте. місто Ашкелон, Ізраїльський Національний Рух “Дім Давіда” – для РП
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.