Настінні написи старого Львова виявилися як автографи мандрування епохами довоєнного Львова. Львів завжди був європейською пам´яткою розмаїття культур. У місті почав діяти туристичний маршрут, присвячений написам на івріті, їдиші, німецькою, польською та іншими мовами на старих кам´яницях, які були знищені москалями-освобудителями, які звільнили місто від львів’ян для себе.
Те, що колись у радянську епоху завзято знищувалося, замальовувалося і приховувалося за товстим шаром штукатурки, тепер помалу відкривається львів’янам. Будинки зі старими настінними написами: кав’ярня, молочарня, продукти, хліб, чай та тканини – можна побачити скрізь у львівському середмісті. “Деякі написи самі проступають крізь стару штукатурку, але більшість відкривають майстри, що ремонтують заклади на перших поверхах будинків у старій частині міста”, – розповідає дослідниця історії Львова Іванна Гонак. – “Будинки століттями зберігали пам’ять про своїх мешканців та будівничих. Тепер ми можемо запропонувати сучасним львів’янам і гостям доторкнутися до історії”.
Саме такі написи дають зрозуміти, наскільки довоєнний Львів був багатогранним та полікультурним. Не рідко інформація рекламного змісту дублювалася одразу кількома мовами – польською, іврвтом та ідіш, німецькою та українською. Утім, найбільше написів були саме польською, яка домінувала і разом з німецькою була офіційною мовою цього регіону, каже співавтор путівника “Ім’я будинку та інші написи”, філолог Ксенія Бородін. Дещо менше використовували латину, їдиш, українську та вірменську, є одиничні написи французькою. Написи були різного характеру: рекламно-інформаційного, титульного, релігійного та епітафійного.
Іменні будинки та “знак якості”
Скажімо, власники вілл часто давали імена своїм будинкам: “Це загальноєвропейська практика ХІХ століття. Вілли носили назви тварин, подій, персонажів казок та людські імена. У Львові найкраще прижилися жіночі імена: “Вілла Євуся”, “Ляля”, “Марія”, “Кароліна”, тощо. Є і цілком незвичні назви: “Przystań” (гавань), “Marzenie” (мрія або сон), каже Іванна Гонак. Цікаво, що у східній культурі вілли традиційно називали чоловічими іменами, зазначає одна з дослідниць Ксенія Бородін, а у Львові виключно жіночі імена – і це є яскравим протиставленням двох культур.
Жидівська спадщина у Львові: відновлення традицій
Однак, екскурсія не обмежується лише настінними написами. Місто багате на авторські підписи та клейма виробників, будівничих та скульпторів. Імена можна побачити на масивних металевих брамах, вітражах, вхідних замках, кахлях та мармурі. В окремих будинках досі збереглися цілі таблиці з назвами власників архітектурного бюро та архітекторами цієї споруди, датами зведення чи реконструкції. “Для майстрів було почесним залишати інформацію на своїх виробах. Це як знак якості, – каже пані Бородін. – “Більшість скульптур, які прикрашають фасади будинків, теж підписані авторами, якщо пильніше придивитися”.
Заможні люди часто прикрашали свої будинки погруддями відомих людей, не підписуючи їх, бо вважалося, що освічена людина мала б їх знати. Наявність скульптур чи інших символів на будинку одразу вказували на соціальний статус його господаря або ж релігійну приналежність, запевняють авторки путівника. Приміром, на вході до будинку юдеїв були “мезузи” (одвірки), де традиційно у футлярі зберігали священну молитву. Це було очевидним знаком, що тут проживає жидівська родина. Дослідниці вже віднайшли понад дві тисячі “автографів” старого міста. Настінні написи, переконані вони, приваблюють туриста. Це потенціал міста, каже дослідниця Іванна Гонак, яке має амбіції культурної столиці краю. “Люди активно цим цікавляться, це світовий тренд, так звані “знаки-привиди”. Це можливість доторкнутися і побачити історію у природному середовищі, а не в музейній атмосфері”.
Полікультурність та естетика житлового простору – це типова львівська риса, яку варто пам’ятати, кажуть співрозмовниці. “Львів був різний – успішний і багатий, часом – економний і виважений. Він – багатогранний. Змінювалися режими і влада, але львів’яни завжди прагли естетики у житловому просторі. Намагалися прикрасити і гарно оформити все, що їх оточувало у повсякденному житті, навіть, банальні реклами писали кількома кольорами і різними шрифтами”, каже пані Гонак. Новий екскурсійний маршрут дає можливість перейти грань, потрапити в інше століття, подивитися на Львів очима мешканців, які ходили цими вулицями сотню років тому.
Відомий виконавець і композитор Львівянин Віктор Морозов та Андрій Панчишин, автор більшості текстів пісен присвячених Львову та львівським батярам. Вони створили Чудовий альбом під назвою “Серце Батяра” де практично цю тему висвітлює пісня-дослідження:
“То було Так давно”
Дмитро Басілія
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.