Термін “Cільський Гламур”, уживаний попервах як синонім несмаку і кічу, з часом набув іронічного, а згодом і цілком позитивного забарвлення, характеризуючи національний мегастиль, притаманний переважній більшості українського соціуму.
Українська література, класичне малярство, кінематограф, театр – усе має могутнє сільське підгрунтя. Міська культура представлена тоненьким прошарком сучасних митців, але як самостійне явище ще не сформувалася. Саме на цьому зламі, коли людина пішла з села до міста, але село у місті не пішло з людини – й народжується явище під назвою “Cільський Гламур”.
Але якщо проводити найпростіші аналогії, то “Cільський Гламур” – це ціла низка вдавань, до яких удається сільська людина, аби, як кажуть, “проканать за гарадскога”.
Тобто люди намагаються здаватися не тим, чим вони є насправді – здаватися, а не бути – головний принцип цього явища. Зрештою, ці картини є предтечею українського шоу-бізнесу та бразильсько-мексиканських серіалів.
Яскравість фарб, феєричність сюжетів і цілковита райська безтурботність – герої цих картин замінювали людям і екран телевізора, й міфічну ідеальність глянцевих журналів.
Уводили в світ мрій і бодай на якийся час виривали з буденної, часом сірої та напівголодної реальності. Чи не є ці картини прообразами того світу, що оточує нас сьогодні? Цілковитою гладдю гламуру гідні, є і вартують бути напівзруйновані аграрні країни.
Якщо уважно подивитися на ці картини, можна побачити дивну річ: Матіс і Брак, Модільяні й Леже – ось вони, будуть трохи нижче, перед нами у вигляді картин невідомих українських майстрів. З усіма притаманними їхній творчості художніми прийомами – декоративом, наївом та примітивом.
Святе місце порожнім не буває, й хто зна, можливо, після грунтовного мистецтвознавчого дослідження цього явища виявиться, що не Енді Ворхол (до речі, наш земляк із Пряшівщини), а гурт невідомих українсьих кустарів іще в середині тридцятих років започаткував поп-арт як явище, тиражуюче не банку томатного супу й не обличчя зірок, а от, приміром, Оленку чи славнозвісних лебедів.
Найкраще зображеня згаданих картин – на цьому відео в супроводі співу Антіна Мухарського з його нового й вельми популярного музичного альбому «VILLAGE GLAM».
Антін Мухарський та Сніжана Єгорова – Рогулі
На початку 70-х років, із тотальним завоюванням простору телебаченням, це мистецтво почало вмирати. І до початку 80-х років у селах не лишилося жодного майстра, який би малював і виносив свої картини на базар. Так умерло велике явище кустарної – або базарної – картини. Наставали інші часи. А тепер – кілька слів про варіативну творчість митців, які інколи собі дозволяли відійти від канонічного сюжету і внести до нього деякі авторські правки. Роботи з цієї категорії автор дослідження Антін Мухарський зараховує до розділу “Мутаціїні картини”. В цих роботах бачимо,як під впливом кінематографу та інших проявів поп-культури сюжети народних картин змінюються (мутують) під впливом зовнішніх факторів: зникає українське народне вбрання, натомість з’являється “городська одіж”; українські парубки замінюються індійськими падишахами та нібито мексиканськими мачо; дівчата стають схожими на Вів’єн Лі чи Людмилу Гурченко з “Карнавальної ночі”. Під впливом атеїстичної совкової пропаганди хрести на банях зникають, а самі храми перетворюються на такі собі культові споруди незрозумілого призначення. Пропонуємо подивитися й послухати додатковий коментар пана Мухарського стосовно згаданого мистецтва, виразно репрезентованого в галереї, шефом якої він є – першої в Україні віртуальної 3D артгалереї «ANTINS.net.». Аналогів такому мистецько-шедевральному музею з безпосереднім інтернет-доступом в Україні не було й досі немає . Тим часом Музично-мистецький звуковий машінґвер «VILLAGE GLAM». виявився одним із найпопулярніших фольк-рокових альбомів України після дуже вдало й масово поширеного попереднього фольк-рокового CD альбому “Злокохучий мен”. Приємно, що в україномовному просторі розширюється діапазон культурного й мистецького контенту.Зокрема, досить популярний хіт минулого століття «TOM JONES – GHOST RIDERS IN THE SKY» було інтерпретовано на сучасний манер, коли “Привид небесного вершника” перетворився на “Херсонського Рейнджера”.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.