6 жовтня 1973 року, в святий для юдеїв Судний День, Ізраїль було атаковано на всіх фронтах арміями Сирії, Єгипту, Іраку, Саудівської Аравії, Марокко, Йорданії. Агресію проти Ізраїля очолював очільник СРСР Микита Хрущов та Очільник Єгипту Гамаль Абдель Насер, якого Хрущов нагородив Золотою зіркою(Герой Союза ССР – Гамаль Абдель на всех насер) – ці арабські армії знаходилися під управлінням десятків тисяч російських офіцерів і були озброєні російською зброєю на десятки мільярдів доларів.
Зображення одного з багатьох Т-62 – це знищена на Голанах російська бронетехніка
На просторах від Синаю до Голан розвернулася найбільша у світовій історії танкова битва, у котрій з обох сторін воювало більше 1,5 мільйона військовослужбовців і 6500 танків. Ізраїльський танкiст Лейтенант Цвi Грінгольд, котрому було 21 рік, вчинив унікальний подвиг у дні Війни Судного дня – протягом безперервного танкового бою, близько 30 годин, він знищив до 60 совєтських ворожих танків Т-54, Т-55, Т-62. Таким чином він нагадав найкращого молодого танкіста 2-ої світової війни Міхаеля Вітмана, який за один рік на територіїї СРСР знищив не менше 150 танків Т-34 на своєму, жодного разу не пошкодженому, Т-6(Тигр).
Лейтенант (на фотографії вже капітан) Цві Грінгольд – танкіст, який учинив абсолютний подвиг: у ході бою, який тривав близько доби, він знищив до 60 російських танків. Тричі його танк було підбито, гинули члени екіпажу, сам він отримав нелегкі опіки. З танків, що горіли він переходив на інші танки та продовжував бій. За числом танків, знищених ним у ході бою, Цвіка Грінгольд може бути визнаним самим результативним танкістом у всесвітній історії танкових війск. За кількістю танків і жорстокістю боїв Війна Судного Дня перевищила танкові битви 2-ої Світової війни, у т.ч. Курську битву.
На стороні агресора, здавалося, було все: фактор несподіваності, колосальна перевага у танках, літаках і у живій силі. На грунті ненависті до Ізраїлю ісламський фанатизм злився з традиційним російським антисемітизмом (Бей жидов спасай Россию!). Однак ворог не врахував стійкість і професионалізм ізраїльского солдата, який зумів не тільки зупинити ворожу армаду, що рветься до ізраїльских міст і сіл, та й нанести ворогу повну поразку зі знищенням його армії.
Жорстокі бої розвернулися на Сінаї і Голанських висотах – на Голанах всього 170 ізраїльських танків вступили у смертний бій проти 1400 російських танків T-62 и T-55. Ізраїльськв танкісти 7-ої і 188 танкових бригад, прийнявші на себе перший удар, стояли насмерть, захищаючи свою країну. Командир батальйона підполковник Кахалані, командир роти Меір Замір на прозвище “Тигр”, лейтенант Грінгольд і сотні їхніх бойових товарищів до кінця виполнили свій військовий обов’язок… Цей бій увійшов у історію Ізраїлю – ніколи ще танкісту не вдавалося знищити до шестидесяти ворожіх танків у ході битви, протягом 30 годин. Ім’я героя – Цві Грінгольд, лейтенант ізраїльських танкових війск. Судний День(Йом Кіпур) 6 жовтня 1973 лейтенант-танкіст Цві Грінгольд, котрого рідні і однополчани звали Цвікою, зустрічав дома, у кібуці “Лохамей Хагетаот”(“Бійці гетто”). Кіббуц було названо так у пам’ять бійців Варшавского гетто, яке повстало.
Цвікі було в ту пору двадцять один рік, він вже відслужив строкову службу в танкових військах і вчився на курсах командирів танкових рот.Додому він приїхав у короткострокову відпустку.Так прийнято у Ізраїлі – проводити найголовніший день юдейського календаря серед близьких. В Йом Кіпур життя в Ізраилі завмирає – не працює транспорт, виключеним є радіо- і телевизійні канали, синагоги переповнені юдеями, що моляться, а на пустельних вулицях царює розважання для дітлахів, які катаються на роверах і роликових коньках…
О другій годині дня раптом завили сирени і запрацювало радіо. Диктори повідомили, що Ізраїль атаковано на всіх фронтах об’єднаними арабськими арміями, об’явлено тотальну мобілізацію резервістів, військовослужбовцям передписується негайно прибути у свої військові частини. Почалася Війна Судного Дня, найтяжча і кровопролитна війна в історії юдейської держави. Простір від Суецького каналу до Голанських висот перетворився у гігантичне поле бою. У Синаї і на Голанських висотах розвернулися найпотужніші танкові бої.
Просто з синагог, не заходячи додому, у святковій одежі, сотні тисяч ізраїльтян пішли на збірні пункти та у військові частини. Тисячі ізраїльтян, які виявилися у той час за кордоном, тим часом вони буквально осідали ізраїльські амбасади, вимагаючи негайного призиву до армії – перенавантажені літаки Ел-Ал доставляли їх на воюючу Батьківщину.
Цвіка Грингольд швидко відправився у свою танкову бригаду. Шлях його лежав у напрямку на Голанські висоти, де розвернулися самі жорстокі і кровопролитні бої. На Голанах вирішувалася доля Ізраїля. Сирійці, а точніше – рускіє “военные советники”, які очолювали сирійську армію і воювали у рядах сирійських військ, кинули десятки тисяч солдатів і 1400 танків на прорив ізраїльських позицій шириною у 40 кілометрів. Їм протистояло тільки 170 ізраїльських танків.
Метою ворога було скористатися раптовістю нападу і своєю тотальною перевагою – прорвати ізраїльску оборону до підходу головних резервів ізраїльтян. Як би ці плани російсько-арабських агресорів вдалося реалізувати, тоді це означало би кінец Израїлю. Як би це їм вдалося, тоді через декілька годин ворожі танки були б на вулицях Тель-Авіва і Хайфи. Російські командири та їх арабські підопічні воювали в рамках звичних російських правил ведення наступу – завалити противника трупами своїх солдатів, тому безперервно вводили у бій все нові і нові сили. Коли Росія-СРСР воювала з німцям кількість загиблих росіян у десяткі або у сотні разів перевищило втрати вермахту.
Серед тисяч арабів, знищених у ході Війни Судного дня, часто зустрічалися російськи прізвища. Ось тільки двоє старших офіцерів, що знайшли свою смерть на Голанських висотах: Головкін Вячеслав Константинович, 1938 року народження. Підполковник, радник командира механізованої бригади сирійських збройних сил САР. Загинув під час бойових дій 8 жовтня 1973 р. Сіпаков Олександр Петрович, 1932 року народження, Підполковник, радник начальника штабу механізованої бригади збройних сил САР. Загинув підчас бойових дій 6 жовтня 1973 р. Скільки їх було серед тих, хто напав на Ізраїль…
А сил у сирійців і росіян було більше ніж достатньо – у додаток до тисяч радянських танків, що були у Сирії, на штурм ізраїльських укріплень було кинуто іракський танковий корпус, танкові бригади з Йорданії та Саудівської Аравії. Росіяни на своїх транспортних кораблях з СРСР перекинули у Сирію мароканське війско. Навіть з далекої Куби Фідель Кастро надіслав на допомогу арабам танкову бригаду кубинських “добровольців”. Їм протистояло всього 170 ізраїльських танків. Израїльскі танкісти добре розуміли, що їм треба вистояти за будьяку ціну протягом доби – власне такий строк було потрібно для мобілізації і переведення резервних танкових дивізій, і тому вони стояли насмерть і борлися до останньої краплі крові.
Лейтенант (на фотогафії вже капітан) Цві Грінгольд – танкіст, учинивший беспримірний подвиг: у ході бою, що продовжувався близько доби, він знищив 60 російських танків. Голанські висоти були оточені вогнем. Бій йшов за кожний метр. Коли у вечері 6 жовтня лейтенант Цвіка Грінгольд прибув у штаб 188-ої танкової бригади, ситуація була критичною – хоча на той час бійці бригади знищили сотні сирійських танків, противник продовжував вводити у бій свіжі частини, а у ізраїльтян сили були вже на викінчені. Заступник командира 188-ої танкової бригади підполковник Давид Ісраелі наказав Цвіку зібрати екіпажі з уцілівших танкистів і на двох бойових машинах “Центуріон” вийти назустріч танкам противника, що прорвалися.
Звичайно для досягненя злагодження екепажів танків потребуються довгі години сумісних тренувань і навчань. У Цвікі Грінгольда не було цього часу – він встиг тільки виявити імена своїх бійців і у 21:00 повів у бій групу з двох танків. Ця група увійшла в історію Ізраїля під іменем “загін Цвіки”. У 4 кілометрах від штабу бригаді загін напоровся на сирійські танки. Цвіці вдалось знищити сирійський танк, однак і його танк було трохи пошкоджено. Цвіка перебрався на уцілівший танк і продовжив бій. Залишившись один, він зайняв позицію на горбі. Потім він виявив 3 сирійських танки і знищив їх. Після чого він подався на полювання за танками ворога. Вже настала ніч, але накал бою не спадав. У нічний час додалася ще одна проблема – у ізраїльських танків “Центуріон” не було, у той час, приладів нічного бачення, а це означає, що для перемоги противника необхідно було йти на максимальне зближення і вести вогонь практично в упор. Бій набирав характер дуелі, цю перемогу могло гарантувати тільки холоднокровність командира і майстерність членів екіпажу танка. У 23:30 Цвіка побачив колону з приблизно 30 сирійських танків. Він підпустив їх ближче і відкрив вогонь з дистанції у 20 метрів Після кожного пострілу він змінював позицію, максимально використовуючи складки місцевості і фактор несподіваності. Після того, як декілька сирійських танків було підбито, сирійці вирішили, що проти них діє ізраїльськая танкова частина, яка невідомо звідки з’явилася, сирійці зпаніківали і відступили.
Ізраїльськая танкова колона. Жовтень 1973р. Голанські висоти
О першій годині ночі 7 жовтня у 188-танкову бригаду стали прибувати танки з резервних частин. Цвіка отримав наказ примкнути до групи з десяти танків під командуванням підполковника Узі Мора. Тут успіх залишив ізраїльських танкистів – ці танки потрапили під вогонь сирійців але не всі були підбиті, у тому числі постраждав танк Цвіки. Экіпаж його танка загинув, а самому Цвіки, охопленому полум’ям, вдалося вибратися з палаючого танка. Він отримав опіки обличчя і рук, однак не покинув поле бою. Він пересів у інший танк і продовжив битися. Від болю він втрачав свідомість, але до ранку він знищив ще декілька ворожих танків. Ранком 7-го жовтня до Цвика прорвався підполковник Давид Ісраелі з шістнацятьма танками. У ході бою з дистанцій 1500-2000 метрів вони знищили велику кількість сирійських танків, російського виробництва та не втратили жодного свого танку. Экіпаж танку Цвіки знищив ще 12 ворожих танків. Коло 08:00 до них приєднався командир 188-ої танкової бригади полковник Іцхак Бен-Шохам. Танк Цвіки отримав дозвіл відступити до тилу для поповнения боєзапасу. Тілько тоді, коли він вийшов з танку, экіпаж побачив опіки свого командира.
Герой Ізраїля – танкіст сержант Йоель Шаліт (1954-1973). Загинув у бою 7 жовтня 1973р. Це був стрийко(дядько) солдата Гілада Шаліта, котрого терористи ХАМАСу у 2006 році поцупили у полон. Цвіка приєднався до контратаки. У ході бою він знищив 5 сирійських танків. У цьому бою геройськи билися і загинули командир 188-ої танкової бригады полковник Ицхак Бен-Шохам і його заступник підполковник Давид Ісраелі. Від нелюдської напруги в ході бою отримав психічну травму механік-водій танка Цвіки – дев’ятнадцятилітній танкіст перестав реагувати на накази командира. Ад’ютант командира бригади капітан Шмуель Бен-Моше, почувши через зв’язок повідомлення Цвіки про це, знайшов нового механіка-водія і привіз його до Цвіки.
Командування бригадою прийняв на себе начальник розвідки майор Моше Цуріх. Він наказав Цвіку відійти до тилу. Цвіку, який обезсилився від опіків, відправили у лікарню міста Цфат, а потім у санаторій міста Ашкелон. Але через тиждень Цвика забрався звідти і повернувся на Голани, у свою бригаду, але на той час активні бої там закінчилися. Ізраїльські танкісти билися до останньої краплі крові і вистояли у битві хз багатопереважаючими силами ворога. Поспішні свіжі ізраїльські дивізії завершили тотальне знищення арабських агресорів. Ізраильські танкові колонми увійшли у предмістя Дамаску. Ворог уже був не здатен захищатися – його танкові і піхотні зєднання були перемолоті у ході жорстокої битви попередніх днів. Тільки сумісний тиск США і СРСР після зустрічі президента Кеннеді з Хрущовим. Цей тиск на Ізраїль зупинив остаточне знищення арабських агресоров та їхніх російських покровителів.
Результати Війни Судного Дня за 18 днів боїв (6.10 – 24.10.1973)
Втрати російсько-арабського блоку:
200 000 убитих
350 000 поранених
8 891 полонених
795 літаків збито
22500 танків знищено
78 військових кораблів потоплено
Втрати Ізраиля:
2 220 убитих
4 490 поранених
294 полонених
100 літаків збито
1016 танків пошкодждено і більшу частину відремонтовано, але 400 танків – незворотні втрати
Подвиг лейтенанта Цві Грінгольда увійшов у анали військової історії. Ніколи ще танкісту в ході одного бою не вдавалося знищити стільки танків противника. Як вважають військові історики, Цві Грінгольд за добу знищив до 60 ворожих танків Т-54, Т-55, Т-62. Сам Цвіка згадує, що за нічь з 6-го по 7-е жовтня три танки, котрими він послідовно командував, використали у сумі три боєкомплекти, а у танка “Центуріон” боєкомплект має 72 снаряди. За свій подвиг Цвіка Грінгольда було нагороджено найвищою ізраильскою бойовою нагородою – “Ітур ха-ґвура”. Цві Грінгольд є, майже, самим результативним танкістом у світі. Число уничтоженных ним танків в ході одного бою – до 60, значно більше ніж аналогічні результати німецьких і російських танкистів на початку 2-ої світової війни, коли німці мали переважно легкі танки аже Тигри Т-6 з’явилися у кінці 1942 року Так,у вермахті випадок, коли екіпаж танка «Тигр», котрим командував унтер-офіцер Мюллер, розбив в одному бою 25 машин противника, російський танкіст Зиновій Колобанов знищив у ході бою 22 танка, але жодного Тигру не пошкодив, а на рахунку іншого німецького танкового аса Міхаэля Вітмана всього 10 танків, знищених у одному першому бою. Для порівняння варто пригадати танкіста дивізії SS лейбштандардт Адольф Гітлер гауптмана Міхаеля Вітмана який на своєму Тигрі (Т-6) знищив 150 радянських танків. Таким чином, на той час, він встановив світовий рекорд II cвітової війни. У iнтерв’ю німецький пресі Вітман розповів, що розбивати російські тридцятьчетвірки тигром було зовсім не складно і не дуже цікаво, а от знищувати 76мм протитанкові артилерійські батареї було серйозною задачею – він своїм танком вивів з ладу декілька десятків протитанкових батарей під час бойових дій на східному фронті, залишивши свій Т-6 непошкодженим. Його танк не було пошкоджено ні разу до кінця 1944, коли не один десяток англійських та американських танків з двох боків полювали на Вітмана та його танк, але загинув він від атаки з англійського літака ракетою чи авіабомбою.
До того ж треба врахувати, що танки, які використовувалися воюючими сторонами під час Війни Йом Кіпур, значно перевищували за своїми тактико-технічними характеристиками танки часів 2-ої Світової війни. Причина такої високої результативності ізраїльских танкистів полягає у їхній безпримірній мужності і найвишій професійній майстерності. Відомо, що у ізраїльських танкових війсках надається велика увага бойовій підготовці танкистів веденню танкового бою як на дальніх, так і на ближніх дистанціях. Так, ізраільський рекорд дальності танкового вогню у бою (не на навчаннях!) було досягнуто лейтенантом Ерезом Газітом під час операції у Лівані. Тоді він вразив ціль на відстані 5600 м пострілом штатного снаряду з баштової гармати танку МАГАХ 6 бет (оригінальний М60А1).
В успіху Цві Грінгольда зіграв і такий фактор, як уміле використання конструктивних особливостей танків. Відомо, що російські танки розробляються під Європейський Театр військових дій, де передбачається використовувати величезні танкові з’єднання, які діють на рівнинній місцевості. Російські конструктори скоротили кут схилу гармати танку удвічі, у порівнянні з західною бронетехнікою. У результаті, щоб вистрілити з-за холма російський танк має висунутися цілком, тоді як танку Центуріон чи Меркава достатньо висунути одну башту. Крім того, і кут завищення на російських танках невисокий і досягає всього +14 градусів у порівнянні с +20 градусів у МАГАХах і Меркавах. Ці недоліки російських танків ефективно використовувалися ізраїльськими танкістами у ближньому і дальньому боях в умовах гірської місцевості.
За багатьма повідомленнями європейських та американських ЗМІ після 1973 року до нині ізраїльський ЦАХАЛ є найефективнішою армією світу. Бойові дії ЦАХАЛу тривають близько 60-ти років проти ісламістських агресорів, які ні разу не дійшли до жодної перемоги над ЦАХАЛом.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.