Вся історія виткана з ілюзій і будь коли як ці ілюзії руйнуються, стається катастрофа. Протягом багатьох десятиліть світ жив у ілюзії, що ядерна зброя є зовсім не зброєю масового пораження, зовсім немає, ніби стримуючого фактора. Сутність цієї теорії зводилася до того, що ніби, наслідки застосування ядерної зброї очевидні всім, і ніхто не захоче стати свідком і співучастником кінця світу. Ось таку мульку придумали собі політики і власне на цій мульці будувалися міжнародні взаємовідносини після воєнного періода.
Ілюзія виявилася досить небезпечна, так як ядерна зброя у житті, а не у фантазіях, залишається не ромашковим полем, а зброєю, і утримування неї ними не стримується, а напроти, породжує вседозволеність, рознузданість, агресію, убивства. Прикладом до цього є Путлер-Путін. Розрахунок його простий, але надійний як конструкція цвяху. Путін може вести будь які загарбницькі війни, буде це у Грузії, в Україні і взагалі де завгодно на європейському континенті, будучи абсолютно упевненим у тому, що ніхто не захоче звязуваться з ядерним агресором. Ризики надто великі і допоки ядерну зброю не застосовано, то все остальне можно витерпіти, виправдати і змиритися.
У той момент, коли ПутіПутлер вирішить окупувати країни Прибалтики, Східної Європи, чи Скандинавії, зробити йому буде не складніше, ніж окупувати Крим, Південний-Схід Україини, частину Грузії. І він Адольф Володимирович Путін це чудово знає. Напевно, у кабінеті Путіна висить портрет Лаврентія Берії. Але якщо не висить, то стоїть на столі. Адже цей меґрел Берія зробив Радянський Союз ядерною державою і власне Берія стояв у витоків нинішнього ядерного потенціала Росії. Путін отримав найбільші наслідки, які дозволяють йому захоплювати, убивати кого-завгодно, де завгодно. І цілком безнаказанно. Тепер у західних лідерів з’явилася нова ілюзія – ніби з Путіним можно домовитися. Адже тому він може і не застосувати ядерну зброю яку він має у свому розпоряджені, або візьме і використає, те, що йому потрібно. А ось хтось інший замість нього, ще невідомо, що зробить. Краще вже цей ман’як, котрого ми знаємо в обличчя, чи невідомо хто. І це ніби Путін добре знає. Може не дуже дурень?
Як у такій ситуації зупинити Путіна і повернути ще зовсім недавній миропорядок, ніхто з західних лідерів не уявляє. Ядерна зброя стримує їх і дозволяє Путлеру нарощувати свій військовий потенціал і рухатися далі, у глиб європейського континенту, тим часом як в урядових офісах західних столиць залишається лишень придумувати нові ілюзії, котрі мають виправдати все те, що відбувається і ще відбудеться.
Виникає аналогія тим, що ми спостерігаємо нині на Ближньому Сході. Всі ті самі західні лідери створюют ілюзію того, що реакційний ісламістський режим в Ірані, отримав від кремлівських карликів у своє розпорядження ядерну зброю і ядерні технології, невже він буде ніби мирним і не дуже агресивним. Є явне повторення мульки про стримуючий фактор. Але коли розглядати ситуацію не через рожеві окуляри західних колаборационістів, тому відбуваються очевидними – ядерні технології в руках іранського режиму це як рушниця у першому акті, котра безперервно вистрілить у фіналі. Так що арабським режимам, які по сусідству з Іраном, так само як і Ізраїлю варто уже зараз готуватися до неутічного протистояння агресії ядерного Ірана з подачі Путлера. І не варто покладаться на американців і європейців. Бо осбливо вони і закладают нині міну з таймером у ближньосходний регіон, як і в Україну.
Ґарік Мазор, представник НРІ Дім Давида – Ерец Ісраель.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.