Коли злочинник хоче получити викуп і забезпечити власну безпеку для дальнейшего втілення своїх злочинних замислів, він бере заложників. Захоплення заложників дає злочинцю інструмент впливу на ситуацію і саме головне злочинець отримує можливість керувати всією ситуацією, направляти її і ставити свої умови. Злочинець стає провідним, а те, хто з ним переговорюєтся, виявляються в ролі відомих. Переваги завше у того, від кого залежать людські житті. Як не дивно, що така ж у точності ситуація зовсім недавно повторилася зовсім не при ограбуванні, а при іншому кремінальному замислі. І вже у політиці.
У Мінську Хутін Пуйло продемонстрував віртуозність, торгуючи життями українських солдатів, взятих у заложники його вірним мисливським псом Шойгу. Розрахунок злочинця був вірним і слідством цього розрахунку став шах і мат пані Меркель і всьому ЄС і найголовніше Обамі. Бо Обама ніби і є начальник переговорів.
Всі попередні події говорили про те, що дуже і дуже швидко політичний і особистий тиск на Путлера з боку західних лідерів буде швидко наростати. Власне, для ПутіПута це не було непередбаченої новиною. Він сам спровокував цей тиск. Спровокував продумано з метою показати, хто він і що піде він до кінця, не зупиняючись ні перед чим і тим більше перед сопливими західними лібералами. Він чекав, коли його покличуть та його покликали. Путін з’явився на переговори маючи за собою тисячі заложників.
Розраховано все було з точністю швейцарських годинників. Знаючи про те, що західні політики, які не мають більше ніякакої можливости демонструвати своїм виборцям власну нездатність, ПутіПут взяв у оточення українську армію під Дебальцево. Українскі солдати, зажаті у кільце, виявилися перед реальною загрозою тотального знищення російськими варварами. По сути, коли називати речі своїми іменами, Путін взяв українських солдатів у заложники. Очевидно, у у Києві до сих пір ніяк не зрозуміють, що українському народу варто мати справу з самим що не є справжнім злочинцем, діючим виключно методами бандитів і терористів. Протистояти бандитам можливо тільки повністю усвідомлюючи, що це бандити. Інакше кранти.
Після того як українську армію було взято у заложники під Дебальцево, Путіну залишалося чекати коди до нього прийдуть переговорники. Чукати прийшлося не довго. Адже в руках бандита були тисячі життів українських хлопців, які захищають свою Батьківщину від кровожадного і цинічного терориста. Що має у свому розпорядженні життя людей, Путін не тільки посилив свої позиції у подальших планах агресії, але він собі забезпечив власну безпечність і недоторканість. У випадку коли б у Мінську щось пішло би не так, то українські солдати були б знищені у Дебальцівському котлі. Адже це крах пана Порошенка і крах мифу про непереможності НАТО і Заходу. Шойгу би натиснув на потрібну кнопку. Він залишався на шухері. У Мінську йшли переговори з терористом про звільнення заложників. На переговори приїхав сам головар банди, сам пахан і його виконавці-шістки, щоб підписати умови про звільненя заложників.
Вся операція з оточенням була необхідна Путіну, щоб показати всім, хто править балом, що ситуація повністью у його руках. Після Мінська ПутіПут розтиснув дебальцівське коло оточення.
Тиск на ПутіПута після Дебальцева ослабився. Захід у таймаутіе не може зрозуміти, як перехопити ініціативу і підм’яти ядерного міжнародного терориста під себе. Поки на Заході розкидаються мозгами, Путін заробив собі і час і карт-бланш, готуватися до нових наступлень. І зараз після Мінська, після того як переговорщики прийняли умови бандита, але захоплення заложників підтвердило свою ефективність, немає жодних сумнівів у тому, що Путін з’явиться у прибалтийських столицях значно раніше, ніж це комусь може показатися нині.
Західна політика, підтвердила свою повну імпотентність і нездатність протистояти путлерівським імперським амбіціям, які застосовуються бандитськими методами. Після Мінська ситуація координально змінилася. Путіну відкрито дорогу на Європу. Ніяких миротворців в Україне не буде, як і не буде ніяких поставок американської літаючої зброї. Якщо тиск на Путіна знову зросте, а його активам на Заході щось буде погрожувать, він знову повторит свій кривавий шантаж. Поки відомий терорист ще не захопив нових заложників і не почав шантажувати весь світ, його просто треба знищити. Інструменти для цього у Заходу є у широкому виборі. Однак, боягузство, що називається дотепністю мети, паралізує не тільки привинтивні міри, ало й адекватну реакцію на відомі факти і дії бандита.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.