В України було мінімум три варіанти – спрацював би кожен. Вже понад два роки й Україна, та й увесь світ потерпають від загострення імперськой хвороби російськой влади. Але пори те українська влада мала як мінімум три способи, котрі могли примусити “Путлера” відступити на самому початку війни, протягом лише двох тижнів. Спосіб перший: країни Заходу, як, власне, і всі нормальні країни, насамперед захищають свої інтереси. І країни – члени Євросоюзу – не виняток. У чому зацікавленість Євросоюзу? В стабільному постачанні вуглеводородів, у відсутності безладів у середині й насильства на кордонах. А що їх може викликати? Наприклад, неконтрольований потік мігрантів.
Відомо, що Захід тиснув на українську владу, аби вона не оголошувала віськового стану. І пов’язано це саме із загрозою величезного потоку мігрантів. Адже якби Україна офіційно отримала статус воюючої держави, всі українські громадяни автоматично дістали би право на політичний притулок у країнах ЄС. Причому для отримання статусу людина мала би лише надати паспорт громадянина України, навіть якщо вона дісталася через кордон у багажнику автомобіля. Такі закони діють не тільки в Євросоюзі, але й багатьох інших розвинених країнах, наприклад, в Ізраїлі чи Норвегії – там заборонено депортувати людину, якщо вона прибула – навіть нелегально – з воюючої держави.
Як би розвивалися події, коли б українська влада не дослухалася західних “союзників” і ввела військовий стан? Близько тижня знадобилося б, аби інформація про можливість отримати право на проживання та економічну допомогу в Євросоюзі дійшла до всіх українців. Причому цей же закон поширюється на тих численних українських гастарбайтерів і мігрантів, котрі вже мешкають у всьому світі з українськими паспортами. Вони також мали би право на участь у будь-яких програмах підтримки біженців, у тому числі й на допомогу. Так що буквально через тиждень сотні тисяч, а також і декілька мільйонів українців, як зараз сирійці, гайнули би до благополучної Європи. Три дні західні уряди визнавали б ситуацію, четвертий день потратили б на спробу надавити на український уряд в заставити його відмінити військове положення, на п’ятий день вони б все це довели до Адольфа Путіна так, щоб той зрозумів, що вихода у нього немає. Адже у Заходу є реальні, дуже жорсткі і досить ефективні способи тиску на Путіна – від обнародування інформації про його рахунки і злочини до відключення від світової банківскої системи, повного всеоб’ємного економічного тиску і воєнних мір. Ще два дні Росії знадобилися б на зупинку маховика війни. Всього – два тижні.
Спосіб другий: тиждень
Другий спосіб повязаний з другим страхом ЄС – замерзнути. Росія почала операцію по захопленню Криму в лютому 2014-го. Тоді, два роки назад, альтернативи поставкам углеводородів з Росії у Заходу не було ніякої. Українська влада мала у наявності як мінімум три способи, котрі заставили б Путлера відступити у самому початку війни. Тому Україні треба було повністю перекрити газопровод, пред’явив уякості основи Будапештський меморандум. Точніше, той факт, що Захід їм грубо нічого незберіг, не виконуючи свої обов’язки. Простіше говорячи, застосувати принцип “коли ви ігноруєте ваші обовязки, ми ігноруємо свої”. Бажано було би взагалі підірвати газопровод – краще всього вночі і так, щоб у момент вибуху там випадково виявилися кореспонденти ведучих західних ТВ-каналів, щоб получилася хороша картинка. Природньо, вибух мав би бути виконаний невстановленими обличчами, котрих український уряд швиденько би осудило, пообіцяло прийнять всі міри до їх поїмки і подальшому недопущенню подібного, хоча ситуація і складна з-за хвилі народного протесту гарантувать нічего неможно. Тим більше, що після вибуху мала би бути стотисячні демонстрації перед американським посольством у Києві, де товпи українців скандували б вимоги зруйнувати газопровід по всій країні.
Уже протягом трьох днів Євросоюз відчув би недостаток газу. Дальше схема така ж, як і в попередньому випадку: тиск на українську владу – зізнання безуспішності спроб тиску на українську владу – тиск на Кремль і кремлівських карликів – вимоги до Росії забратися з України. У цьому варіанті припинення війни заняло б максимум тиждень.
Спосіб третій: три дні
Третій спосіб зпрацював би ще скорше. Як тільки в Криму з’явились “вічливі люди”, а Захід замість выполнения Будапештського меморандума “висловив знепокійність”, Україна мала би заявити, що в силу цих обставин виходить зі всіх домовленостей про нерозповсюдження ядерної зброї і починає програму по відновленню свого ядерного потенціала. До цієї заяви легально запустити процес виробництва ядерної зброї – але в Україні є відповідний науково – технічний потенціал. А потім запросити західних військових атташе, спеціалістів МАГАТЕ, може,й міністрів оборони і начальників Генштабів, і показати, що Україна дійсно почала відновлювати свій ядерний потенціал, а також показати українські балістичні ракети, котрі здатні нести ядерний заряд (Україна їх прозводила для СССР і досі ніби виробляє для РФ). І приправить все это заявлением о том, что в силу серьезной угрозы нацбезопасности и отсутствия времени из-за начатой Россией агрессии, одновременно с створенням “чистої” ядерної бомби Україна починає виробництво “грязной” – і також продемонструвати, що така робота дійсно ведеться. “Грязная ядерная бомба” – це звичайна боєголовка з начинкою з радіоактивних ізотопів, котра при вибуху смертельно забруднює огромну територію. Все необхідне для створення такої бомби в Україні є, і робиться така бомба швидко.
Після того, як стало би очевидно, що українці налаштовані серйозно і намірені довести почате до кінця, війна була б зупинена протягом трьох днів. По тій же схемі, що є у перших двох варіантах. Тільки прискорений: день на освідомлення Заходом ситуації. День тиску на Україну. Півдня на доведення вимоги до Путлера і півдня на зупинку Росією маховика війни.
Бонуси замість наказання
Але що сталося би після всього цього з Україною.? Були б наложені на Україну санкції, не стала б вона країною-ізгоєм з-за таких дій? Немає, у всіх трьох випадках українці павіть отримали би значні бонуси. Які? Якби було об’явлено відбування війни, а Європа виявилася перед загрозою потоку українських біженців, тоді після закінчення агресії Росії Україну в ЄС, напевно, не прийняли би. Але представили би об’ємную економічну допомогу, достатню для підвищення рівня життя в країні до такого рівня, щоб навить якщоб ситуація загострилася знову, українці все одно переважали залишитися в Україні, але не шукать політичного убіжища в ЄС.
У всіх трьох випадках українці навіть отримали би значні бонуси. А ось у випадку вибуху газопроводу Україна протягом півроку була б прийнята в ЄС. Якби Захід переконався, що українска влада має серйозні наміри ї що це може у будьякий момент повторитися, Україна отримала б статус повноправного члена ЄС. З тим, щоб енергетична система ЄС була об’єднана в єдину сіть з українскою. Притому так, щоб головний ключ, перекрываючий трубу, знаходився десь у Брюселі – система- ця тепер спільна.
У останньому варіанті Україна протягом півроку стала б членом НАТО – коли Захід переконався б , що і після виводу російських сил роботи з відновлення ядерного потенціалу ведуться, і зупинить їх шляхом тиску чи операцій спецслужб не вдається. Тоді Україну прийняли б у НАТО. І українська ядерна програма стала би частиною ядерної програми НАТО. Природньо, під командуванням і охороної натовських сил. Тобто протягом двох тижнів, чи навіть трьох днів Україна мала б потенціальну можливість заставити Захід так натиснуть на Росію, що та би повністю очистила всі окуповані території, включаючи Крим, і повернула країні мир. Конкретний строк залежав би від ступені сміливости українського уряду і суспільства. Чим більше сміловости – тим коротша війна. Але для всього цього потрібна була би інша влада та інше суспільство.
Потрібна влада, реально думаюча про інтереси своїх громадян, при цьому, що має володіє розумом і політиченим кругозором. І суспільство – яке вірить у себе, і відзнающе свої спільні інтереси, які мають ідеали і бачення свого майбутнього. Невже. Але варто пам’ятать, що не тільки суспільство є породженим владою, але і влада є відображенням суспільства. Якщо суспільство у стані вчитися – воно зможе породити достойну владу. Таким чином надія є. Досить може бути, що вже слідуючий історичний шанс Україна зможе не упустити.
Жидівське, але не єврейське повідомлення до РП
http://ru.tsn.ua/analitika/kak-ukraina-mogla-ostanovit-putina-za-dve-nedeli-550184.html — Раввин. Председатель Международного Гиперсионистского Движения “Беад Арцейну” (“За Родину!”). Президент Института Восточного Партнерства (Иерусалим). Главный редактор сайта “Caucasian review” – “Кавказское Обозрение. Новый взгляд”. http://caucasreview.com/ Стратегический Советник “Черкесского Конгресса” и “Черкесского Союза”. З повагою Авраам Шмулевич до юдейського партнера РУХ ПРЕС голови НРІ ДІМ ДАВИДА Міхаеля Ґольденберга, за промоскальськими єврейчиками пана Ґольденберга вони назвали його:”Жыдовским Черноволом” , бо вони обидва шефи НРУ і НРІ. НРІ Ерец Ісраель процитував кремлівських карликів: ” Бей Жыдов – спасай Расею, а евреев – не трожь!”. За словами пана Ґольденберга їхня термінологія кремлівських карликів: “ЕВРЕИ и ХАХЛИ!!??”. Західна Україна вважає, що “Українці і жиди – були й досі є брати!”. А НРІ Ерец Ісраель важає Ерец-Україну своєю рідною сестрою.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.