Два дні серед грудня позначилися у Львові великими снігами й пречудовими подіями, що про них, мені видається, варто розповісти й усьому українському загалові. 11 грудня у львівській кав’ярні “Дзиґа” відбулася, на наше переконання, вельми важлива імпреза: відзначення 40-річчя одного з перших українських рок-гуртів – “Арніка”.
Як відомо, “Арніка” постала внаслідок об’єднання ВІА “Еврика” (керівник Юрій Варум) та “Медікус” (Володимир Кіт), а ще – завдяки тому, що до засновників долучився відомий композитор, співак, гітарист Віктор Морозов із “Quo Vadis” (так-так, той самий, хто 5 жовтня 1989 року у Львівській філармонії виконав Національний Гімн, тоді ще заборонений!) Першим музичним керівником “Арніки” був джазовий трубач Володимир Кіт, затим – Віктор Морозов.
Нині пан Віктор, я сказала би, улюбленець багатьох і багатьох українців, та й не лише. Композиції з його “батярського” альбому співають усі з малечею включно, “Армія світла”, “Маки”, “От уже й зима” лунають заледве не з кожного вікна, а “Чорна кава” – найелеґантніший своєрідний гімн Львова, і то загальновизнано! Отже, до “Дзиґи” прибули батьки-засновники: Володимир Васильєв (організатор зустрічі), Віктор Морозов (аж із далеких Штатів!), Володимир Кіт, один із “дідусів львівського рок-н роллу” (за твердженням львівських газет) нині киянин Дмитро Басілія й ціла купа відомих виконавців. Якщо ви, шановний читачу, гадаєте, що то був концерт чи бодай щось подібне – ви помиляєтеся. Насправді – при чарці, при любій розмові, при згадці про тих, кого вже немає серед живих і про тих, хто далеко, – зібралися люди, яким багатоликий Львів завдячує ще одним своїм неповторним і прекрасним обличчям – міста української рок-музики.
Віктор Морозов та Батяр Бенд «Галичиниа» – Концертне виконання пісень з альбому СЕРЦЕ БАТЯРА
А 13 грудня у театрі ім.Леся Курбаса відбулася ще одна надзвичайно цікава подія: «Видавництво Старого Лева» презентувало книгу віршів “На каву до Львова!”.
 |
| Директор видавництва Старого Лева Микола Шейко |
Як розповів нашому кореспондентові директор видавництва Микола Шейко, книга по-своєму унікальна: вона створена за допомогою Фейсбука. Головний редактор видання, поетка Мар’яна Савка оголосила на своїй сторінці у ФБ про її створення й запросила всіх охочих надсилати улюблені вірші про Львів – власні й інших авторів. Так з’явилася перед очі вдячних читачів збірка з 32 поезій, які відбивають враження від цього неповторного міста. Звичайно, віршів надійшло набагато більше, але відбірані були найкращі. Серед авторів – зовсім молоді та відомі поети. Упорядники вмістили й геніальні вірші Василя Симоненка і Миколи Вінграновського, присвячені Львову. Шепіт львівського дощу, аромат львівської кави, неспішна путь у львівському трамваї, вечірня тиша у вузьких вуличках середмістя… В теплій, дружній атмосфері кожні глядач і глядачка відчували себе учасниками романтичної казки.
 |
| Bидавництво Старого Лева:«На Каву до Львова» |
Презентація у вигляді театрального дійства – прекрасна знахідка: вірші у виконанні Юрія Андруховча, Остапа Сливинського, Мар’яни Савки, Олени Галети, інших авторів супроводжувалися музичними композиціями гурту “Fidel trio-quartet” і міні-постановками театру тіней “Див”. Справді дивовижне поєднання поезії, музики та театрального мистецтва!
На завершення презентації глядацька зала (вона була вщерть переповнена!) завмерла в радісному передчутті, а затим вибухнула оплесками: гість із США, земляк і улюблений композитор та співак Віктор Морозов виконав “Чорну каву” – цю розкішну композицію співала заледве не вся зала – а також зовсім нові твори, які увійдуть до нового диску “Батярский блюз”.
Віктор Морозов “Батярський блюз”
Упродовж півтори години по завершенні зустрічі люди не розходилися, спілкуючись із авторами, дістаючи автографи, обмінюючись враженнями – запахущими, як львівська кава. А за вікнами загадково усміхалися львівські леви, і статечно, а водночас – ніжно-іронічно підставляло обличчя тихому снігові давнє, загадкове, елеґантне й чарівне Місто, про яке сказав неповторний Вінграновський:
Доки сняться нам сни, доки сняться нам ріки,
І марнота марнот по душі не снує,
Моє місто-любове, дорогі нам навіки
Ті. хто десь за тобою, ті, хто зараз тут є!
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.